1 серпня Росія та Білорусь з одного боку і США, Німеччина, Словенія та Велика Британія — з другого здійснили обмін ув’язненими. РФ передала Заходу 16 осіб, зокрема засудженого в Білорусі до смертної кари і згодом помилуваного громадянина Німеччини Ріко Крігера.
У Росію ж повернулися 10 осіб. Серед них — кілер ФСБ Вадим Красіков, засуджений у 2019 році в Німеччині на довічне ув’язнення за вбивство Зелімхана Хангошвілі — чеченця грузинського походження, який воював проти РФ під час Другої чеченської війни. У московському аеропорту “Внуково” обміняних росіян на червоній доріжці та з почесною вартою зустрічав диктатор Путін.
Президент США Джо Байден і віцепрезидентка Камала Гарріс також особисто зустріли трьох американців, яких вдалося звільнити з російських в’язниць. Мова про репортера Евана Гершковича, ветерана морської піхоти Пола Вілана і російсько-американську журналістку Алсу Курмашову. Чи свідчить цей перший великий обмін з часів Холодної війни про потепління відносин Росії й Заходу?
— На сьогодні головна мета Путіна — почати діалог, нав’язати його Заходу. Але це не означає, що він прагне примирення, — каже Вадим Денисенко, доктор історичних наук. — Так, Росія технологічно різко стала провисати через санкції, у неї серйозні проблеми, пов’язані з вичерпанням запасів радянської зброї тощо. Водночас Захід розуміє: щоб РФ не стала повним сировинним додатком Китаю, треба думати про майбутній діалог. Дві сторони зробили певні кроки.
— Це не потепління відносин, а радше констатація того факту, що дійшло до практики часів Холодної війни, — каже Євген Магда, кандидат політичних наук, директор Інституту світової політики. — Путін побачив, завдяки чому можна мати контакти із Заходом. Тому я б не відкидав найближчим часом появи нових бранців, яких Кремль візьме в заручники, щоб знову мати якісь контакти із західними країнами. У США цей обмін спричинив неоднозначну реакцію, не всі його схвалюють. Думаю, що Путін на це і розраховував.
— У звільненні кого найбільше був зацікавлений Кремль?
● В. Денисенко:
— Мабуть, Вадима Красікова, офіцера ФСБ. Німеччина не хотіла його повертати. Щобільше, Олаф Шольц його не помилував, він був депортований з країни. Обмін Красікова свідчить про надзвичайний вплив США на європейському континенті.
● Є. Магда:
— Не відкидаю, що Кремлю важливіше було повернути близького до ГРУ IT-підприємця Владислава Клюшева, засудженого у США до дев’яти років тюрми. А от Красіков — символ того, що Росія своїх не кидає й готова визволяти вбивць. Не здивуюся, якщо його незабаром зроблять сенатором.
— Чому Білий дім, крім обміну своїх громадян, визволив російських опозиціонерів, зокрема Володимира Кара-Мурзу та Iллю Яшина?
● В. Денисенко:
— Щоб продемонструвати, що Вашингтон підтримує опозицію по всьому світу, що він проти диктатури. Це чітко лягає в передвиборчу кампанію демократів. Звільнення Іллі Яшина, харизматичного лідера, який відсидів, може змінити конфігурацію російської опозиції за кордоном.
— Насправді Путін передав Заходу “троянських коней”, які будуть чи то несвідомо, чи то навмисно дотримувати генеральної лінії РФ, — вважає Олег Лісний, політолог, віцепрезидент аналітичного Центру “Політика”. — Мова про намагання зняти санкції з Росії. Про це на першій же пресконференції в Німеччині говорили і Володимир Кара-Мурза, і Андрій Пивоваров. В унісон з російською владою вони стверджують, що прості росіяни не мають потерпати від санкцій. Мовляв, це війна Путіна, а не росіян. Хоч соцопитування в РФ свідчать, що більшість громадян РФ підтримує війну. Це небезпека для нас з огляду на те, як важко останнім часом затверджуються нові санкційні пакети. Очевидно, будуть спроби просувати й тезу про можливість домовленостей з Росією, про потребу вести з Кремлем діалог. Тобто бачимо, що й опозиційні росіяни — це типові імперці.