У Словаччині відбувся другий тур президентських перегонів. Переміг лідер пролівої партії “Голос — соціальна демократія”, чинний голова парламенту Петер Пеллегріні. Він здобув 53,12% голосів виборців. Суперник, прозахідний дипломат, колишній міністр закордонних справ країни Іван Корчок, котрий переміг у першому турі, набрав 46,87%.
Після того, як у червні чинна словацька президентка Зузана Чапутова піде у відставку, в Словаччині більше не залишиться жодного високопосадовця, який би беззастережно підтримував військову допомогу Києву і його зусилля у боротьбі з російською агресією.
— Пеллегріні після першого туру активно переконував виборців, що відстоюватиме національні інтереси. Тоді як Іван Корчок, мовляв, буде президентом, що виконуватиме волю Брюсселю. Звісно, це суто проросійська риторика, — каже Сергій Герасимчук, директор програми Регіональних ініціатив та сусідства Ради зовнішньої політики “Українська призма”. — Пеллегріні також апелював до угорської нацменшини. Це все в сукупності й дало сплеск популістського голосування і забезпечило перемогу проросійському політику.
— Чого Україні чекати від його президентства?
— Хоча в Словаччині президент і не має багато повноважень, він може, наприклад, ветувати закони або оскаржувати їх у Конституційному суді, але результати цих виборів не надто добра тенденція як для України, так і для регіону загалом. Ймовірно, Словаччина на політичному рівні підтримуватиме той курс, який задаватиме Роберт Фіцо, — додає Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник. — Тобто Україні не варто сподіватися на військову допомогу від Братислави, окрім вже існуючих контактів. Пеллегріні неодноразово заявляв, що “він на боці миру”, а не війни, й виступає за перемовини з Росією. Братислава може зайняти більш жорстку політику щодо України з огляду на те, що тепер уся повнота влада в руках Фіцо та його співкоаліціантів. Тобто це буде майже друга Угорщина щодо відносин з Україною.
— А чи може тепер Словаччина перешкоджати нашим європейським та євроатлантичним прагненням?
● С. Желіховський:
— Роберт Фіцо раніше заявляв, що виступатиме проти євроатлантичної інтеграції України. Не виключено, що це робитиме і Петер Пеллегріні. Тобто у нашому потягу до ЄС та НАТО ми можемо отримати ще одного пасажира, котрий постійно зриватиме стоп-кран.
● С. Герасимчук:
— Ба більше. Словаччина та Угорщина можуть просувати мир за російським сценарієм. Вони демонструватимуть, що є альтернативна думка в ЄС, що це думка вже не одного лідера, котрий перебуває на політичному маргінесі, а двох. Єдине, на що можна розраховувати, що, крім тиску з боку ЄС, своє слово казатиме й Прага, в якої тісні взаємовідносини з Братиславою. А також — Варшава, яка свого часу мала вплив на Угорщину. Але загалом бачимо чіткий розкол у Вишеградській групі, до якої входять Польща, Чехія, Угорщина й Словаччина. Він може бути предвісником розколу в Центральній Європі загалом.
— Як результати президентських виборів у Словаччині можуть вплинути на ЄС?
● С. Желіховський:
— Не виключено, що в Словаччині будуть такі ж тенденції, як і в Угорщині. Фіцо вже намагається реформувати спецпрокуратуру, котра займається корупцією. Він хоче зробити цей орган недієздатним. Якщо це й надалі триватиме, то країна може потрапити під санкції ЄС. Віктор Орбан та Роберт Фіцо можуть в дуеті грати проти Брюсселя.
● С. Герасимчук:
— Попри все, ЄС залишається впливовим гравцем. Словаччина — найслабша економіка єврозони, тому доступ до єврофондів дуже важливий для Братислави. Від складу нового Європарламенту та Єврокомісії залежатиме, наскільки суворо вони поводитимуться з порушниками європейського права. До таких уже належить Угорщина. Не виключено, що тепер туди потрапить і Словаччина.