Венеційська комісія розкритикувала новий закон про національні меншини, від якого залежить наш вступ до ЄС. В Україні висновки дорадчого органу Ради Європи вважають упередженими і подекуди неадекватними. Понад те — такими, що загрожують національній безпеці. Подробиці — у розмові з членом комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, істориком Володимиром В’ятровичем.
— Україна ухвалила закон про нацменшини у грудні 2022 року після консультацій з інституціями Ради Європи, ОБСЄ та з урахуванням рекомендацій Єврокомісії, — пояснює народний депутат. — Цей закон є однією зі семи вимог ЄС, які Україна має виконати для початку переговорів про членство. Над документом автори ретельно попрацювали. Однак експерти комісії, які готували висновки, а це представники Чехії, Бельгії, Швейцарії і Мексики, виявили неабияке вміння фантазувати, щоб причепитися до закону.
— Що саме маєте на увазі?
— Хоч висновок Венеційської комісії мав би стосуватися закону про національні меншини, експерти висловили чимало зауважень до закону про функціонування української мови як державної та до закону про медіа. А у висновку комісія фактично протиставляє політику захисту державної мови в Україні політиці захисту прав нацменшин — начебто заходи із захисту української мови шкодять національним меншинам. Це неправда!
— Які претензії здивували вас найбільше?
— Комісія вважає, що не варто дублювати українською мовою вивіски мовою нацменшин. Але ж як що поряд висять, наприклад, вивіски угорською та українською мовами, то вивіска українською ніяк не порушує права угорської меншини. А поради дозволити вивіски без україномовного варіанта, на мою думку, є закликом до дискримінації українців у власній державі.
— Які ще поради вважаєте необгрунтованими?
— Венеційська комісія, вийшовши за межі закону про національні меншини, рекомендує скасувати, наприклад, вимоги закону про медіа про те, що українською мовою має бути 90% програм на загальноукраїнських і 80% на регіональних каналах. А ще — вимогу закону про мову, що 50% асортименту книжок у книгарнях має бути українською.
Загалом більшість зауважень не стосується закону про нацменшини і спрямована на захист тих, кого у документі представники комісії називають російськомовним населенням України. Як на мене, це свідчення того, що експерти не розуміють ширшого, історичного контексту мовної ситуації в Україні.
Насправді русифікація в Україні була одним з інструментів російського імперського впливу. Заходи із захисту української мови стосуються і захисту суверенітету України, що триває в умовах війни. Комісія не бажає ні розглядати історію цього питання, ані бачити теперішньої ситуації, коли Москва дуже активно використовує питання мови для повернення свого імперського впливу на Україну.
— Як тепер бути Україні з цими вимогами? Чи не поставимо ми під загрозу старт переговорів про членство, якщо не виконаємо їх?
— Ті рекомендації, які є адекватними і не загрожують формуванню національної ідентичності України, звичайно, можна врахувати. Решта зауважень, що стосуються підтримки української мови і зовсім не стосуються інтеграції до ЄС, брати до уваги не варто.
У висновках Венеційської комісії бачимо певний шантаж. Мовляв, ви хочете інтегруватися в Європейський Союз, тому маєте виконувати наші вимоги. Але ці вимоги спрямовані на послаблення позицій української мови, а не на захист прав нацменшин. Ми не маємо права знищувати законодавчі гарантії захисту української мови. Навіть під приводом переговорів з ЄС.
