Ухвалення законопроекту №10140-д — одна з умов для отримання Україною чергового траншу макрофінансової допомоги від ЄС у розмірі 1,5 мільярда євро. Втім фахівці не вважають документ бездоганним. Чому?
— На сьогодні в Україні не вистачає майже половини суддів від загальної кількості, — розповідає Михайло Жернаков, голова правління Фундації DEJURE. — Досі процедури відбору були доволі довгими. Наприклад, кандидатам потрібно було вчитися дев’ять місяців у школі суддів. Прийнятий законопроект пришвидшить цей процес і зробить його більш ефективним. Він скасовує зайві етапи добору й скорочує процес навчання майбутніх суддів. Це дозволить швидше заповнити чимало вакантних посад та суттєво зекономити ресурси, які раніше держава витрачала на навчання сотень кандидатів, котрі, однак, не ставали суддями.
— Що саме передбачає закон?
— Підвищується питома вага співбесід, а відповідно й такого критерію, як доброчесність в оцінці кандидатів. Зокрема, Громадській раді доброчесності (ГРД) надається доступ до повного суддівського досьє. Суддям з ліквідованих та реорганізованих судів не можна буде перевестися без завершення кваліфоцінювання. Тобто, наприклад, судді з ліквідованого скандального Окружного адмінсуду Києва не зможуть перевестися в інший суд без проходження кваліфікаційного оцінювання. Якщо суддя не з’являється на оцінювання, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККСУ) може розглядати питання про його профпридатність самостійно. Варто зазначити, що судді доволі часто не з’являються на кваліфоцінювання.
— А які недоліки ухваленого законопроекту?
— Він фактично виводить з-під кваліфоцінювання понад 200 суддів апеляційних судів, які ще у 2015-му пройшли так зване первинне кваліфікаційне оцінювання з нульовим ККД. Ця процедура застосовувалася ще до змін до Конституції 2016 року. Наприклад, якщо в судді знаходили чимало майна, походження якого він не міг пояснити, його відправляли на навчання у школу суддів. І все. Як результат — тепер маємо чотирьох затриманих на хабарі суддів з Київського апеляційного суду.
Критерії доброчесності тепер має затверджувати Вища рада правосуддя (ВРП) за консультаціями з ВККСУ, ГРД та Радою суддів. Це загрожує значними маніпуляціями органами суддівського врядування змістом такого поняття, як “доброчесність”.
Ухвалений закон також передбачає, що Громадська рада доброчесності зможе клопотати про перенесення співбесіди щодо судді не більше ніж один раз. Якщо ВККСУ змінюватиме розклад та призначатиме співбесіди судді за дуже короткий термін, ГРД не встигатиме аналізувати суддів. Тоді кваліфоцінювання може відбуватися без їхньої участі.
