Ракетна атака Росії на дитячу лікарню “Охматдит” та на пологовий будинок у Києві — яскравий приклад тероризму, кажуть аналітики. Україна давно працює над тим, щоб цивілізовані країни, передовсім США, визнали РФ державою-терористом, але досі цього не відбулося. Як розуміти таке зволікання?
Про це — у розмові з юристкою Регіонального центру прав людини Катериною Рашевською, виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини Олександром Павліченком та доктором політичних наук Петром Олещуком.
— Чи є підстави вважати дії країни-агресорки терористичними?
● П. Олещук:
— Так. Дехто на Заході каже, що не треба плутати воєнні злочини і тероризм. Насправді ми маємо справу саме з неприхованим тероризмом. Зауважу, що тероризм означає застосування чи навіть загрозу застосування насильства для досягнення політичних, релігійних чи ідеологічних цілей. Мета терориста — вплинути на суспільну свідомість шляхом скоєння нелюдських злочинів.
Атака на “Охматдит” і на приватний пологовий будинок у столиці — очевидний приклад тероризму. Таких прикладів насправді чимало: ракетні удари по багатьох інших цивільних об’єктах, через що вже загинули сотні громадян, зокрема й діти; тортури та вбивства людей у Бучі, Ірпені й інших містах і селах; масове вбивство українських військовополонених в Оленівці; викрадення людей у Криму та на Донбасі.
● К. Рашевська:
— На міжнародному рівні немає єдиного визначення понять “терористичний режим”, “терористична держава”, “терористична організація”, “держава — спонсор тероризму”. В ЄС терористичними визнають дії, вчинені з метою “серйозного залякування населення” та “серйозної дестабілізації або руйнування основних політичних, конституційних, економічних або соціальних структур країни”. Державний департамент США називає держави спонсорами тероризму, якщо вони “неодноразово підтримували акти міжнародного тероризму”.
Сполучені Штати визнають державами — спонсорами тероризму Північну Корею, Сирію, Іран і Кубу. Варто підкреслити, що РФ тісно співпрацює з цими країнами, одержує від них зброю, якою атакує українські цивільні об’єкти. Наприклад, 19 червня 2024 року Росія та КНДР уклали договір про стратегічне партнерство.
Саму ж Росію визнали терористичною лише Литва, Латвія, Естонія, Чехія, Польща, Нідерланди та Словаччина. Відповідні резолюції були ухвалені також на рівні ПАРЄ, Парламентської асамблеї НАТО та Європейського парламенту.
— Що означало б для Росії визнання її США країною-терористом?
● О. Павліченко:
— До держав — спонсорів тероризму, згідно з американським законодавством, застосовують санкції. Ідеться про заборону зовнішньої допомоги від США, заборону на експорт і продаж оборонної продукції, контроль за експортом товарів подвійного призначення (наприклад, технологій), а також про фінансові обмеження.
Країнам, які підтримуватимуть із державою-терористом будь-які відносини у заборонених сферах, загрожують вторинні санкції. Як наслідок, держава з цим статусом перетворюється на вигнанця на всіх міжнародних майданчиках, оскільки більшість країн світу не захоче мати справу з нею через ризик ускладнення відносин зі Сполученими Штатами.
Додам, що в національному праві ЄС статус держави — спонсора тероризму наразі не врегульований, а отже, жодних санкцій не передбачено. Тому висновки європейських країн є радше декларативними і свідчать хіба що про дипломатичну підтримку України.
● К. Рашевська:
— Надання статусу держави — спонсора тероризму дозволяє не лише заморожувати, а й конфісковувати та перепрофільовувати російські суверенні активи. Це було б важливо і для постраждалих від атаки на “Охматдит”.
Крім того, визнання Росії терористичною державою мало б вагомі репутаційні наслідки та підривало б її прагнення до будь-якого регіонального чи універсального лідерства, а отже, могло б стати одним із інструментів протидії агресії та запобігання її повторенню в майбутньому.
— Чому США не поспішають визнавати Росію державою — спонсором тероризму?
● К. Рашевська:
— Таке зволікання вони пояснюють тим, що визнання Росії державою — спонсором тероризму зв’яже руки США в їхній взаємодії з Москвою загалом та заблокує будь-які дипломатичні зусилля з припинення війни Росії проти України. Крім того, через вторинні санкції наслідки відчують на собі компанії з Китаю, Індії, Близького Сходу, що може загострити відносини між цими державами та США.
Хай там як, але Росія, незважаючи на те, чи буде визнано атаку на “Охматдит” терористичною, відповідатиме за цей напад. Адже це воєнний злочин. Крім того, “напад на лікарню” є одним із шести порушень проти дітей під час збройного конфлікту, визначених резолюціями Ради Безпеки ООН.