Режим Олександра Лукашенка став співучасником злочинів, скоєних РФ в Україні, йдеться у нещодавно ухваленій резолюції європарламентарів. Депутати переконані, що міжнародний трибунал повинен розслідувати злочини не лише російського військово-політичного керівництва, а й керівництва Білорусі.
Чи варто після цих заяв очікувати практичних кроків із притягнення Лукашенка до відповідальності? З’ясовуємо в розмові з виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини Олександром Павліченком та політтехнологом Тарасом Загороднім.
— Які докази причетності білоруського режиму до збройної агресії РФ проти України маємо сьогодні?
● О. Павліченко:
— Білорусь стала майданчиком для нападу на Україну 24 лютого 2022 року. Звідти відбувалися обстріли ракетами території України. Режим Лукашенка постачав боєприпаси та військове спорядження військам РФ. У Білорусі досі базуються російські війська. Ця країна, як вважають у Європарламенті, фактично стоїть на боці агресора у скоєнні воєнних злочинів проти України.
Але головне — у резолюції зроблено акцент на воєнному злочині РФ, уже визнаному на рівні Міжнародного кримінального суду. Європарламентарі вказують, що режим Лукашенка сприяв вивезенню дітей з окупованих територій України до Білорусі або через її територію до так званих оздоровчих таборів, де неповнолітні зазнають примусової русифікації та ідеологічної обробки. У документі зазначено, що до Білорусі доправили понад 2150 дітей.
— Наскільки ймовірно, що МКС видасть на цій підставі ордер на арешт Лукашенка?
● О. Павліченко:
— Якщо у випадку з Путіним та Львовою-Бєловою злочин депортації був задокументований у прямому телеефірі (уповноважена з прав дитини при президентові РФ Львова-Бєлова розповіла, що Росія вивозить українських дітей на свою територію у рамках начебто гуманітарної місії. — Авт.), то у випадку з Лукашенком таких матеріалів не зафіксовано. Але це не означає, що ордера на арешт для очільника Білорусі не буде.
● Т. Загородній:
— Було повідомлення пресслужби Лукашенка про організацію “відпочинку” та “оздоровлення” (а фактично — викрадення) для українських дітей. Ось цей факт може стати зачіпкою.
— Європарламентарі рекомендують застосувати такі самі санкційні інструменти проти Білорусі, як і проти Росії. Чи варто очікувати зрушень у цьому питанні?
● О. Павліченко:
— Так, тут шанси вищі. Депутати закликають ЄС додати до санкційного списку осіб, причетних до примусової депортації українських дітей до Білорусі. А ще — арештувати активи білоруського керівництва та пов’язаних з ним структур, причетних до агресивних дій РФ, і скерувати їх на відновлення України.
● Т. Загородній:
— Як на мене, посилення санкцій проти Білорусі малоймовірне. Бо якщо будуть жорсткі санкції проти Білорусі, вона стане ще більш залежною від Росії. А це ризик розростання війни, тобто офіційного вступу Білорусі в російськоукраїнське протистояння.
