Національна виборча рада оголосила про перемогу на президентських перегонах чинного глави держави Ніколаса Мадуро. Опозиція ж заявляє, що переміг її кандидат — Едмундо Гонсалес. Про що, за її даними, свідчать численні екзит-поли.
Мадуро балотувався на третій термін. Він перебуває при владі з 2013 року й підтримує добрі стосунки з Москвою. Тож не дивно, що одним з перших його привітав російський диктатор Путін. Водночас у багатьох країнах засумнівалися, що Мадуро чесно здобув перемогу.
— Перемога Ніколаса Мадуро було очікувана, — коментує Віталій Кулик, політичний експерт, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства. — Адже Захід, зокрема США та європейські країни, свого часу відмовив у підтримці лідеру опозиції Хуану Гуайдо й пішов на угоду з Мадуро, щоб розблокувати постачання венесуельської нафти. Але була надія, що теперішній кандидат від опозиції, скориставшись загальним невдоволенням у країні, розколом у лавах лівих, може перемогти Мадуро. Та цього не сталося. Бачимо й цілий комплекс технічних та зовнішньополітичних помилок опозиції.
— У Мадуро був контроль над адмінресурсом та політичною системою країни загалом, тому було очевидно, що його оголосять переможцем виборів, — каже Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього. — У системі, контрольованій партією Мадуро, неможливі прозорі вибори.
— Наскільки перемога Мадуро важлива для Росії?
● І. Куса:
— Його поразка забезпечила б країні західноорієнтованого президента. Кремлю не було б на кого спиратися у регіоні. Тож у політичному та й пропагандистському ключі перемога Мадуро на користь Москві. Вона й далі створюватиме образ регіонального гравця у Латинській Америці.
● В. Кулик:
— Такі країни, як Еквадор, Аргентина, Чилі, Уругвай, Болівія, прагнуть взаємодіяти не з Росією, а із Заходом. Тобто вони віддаляються від Москви. Це створює проблеми для російської присутності в регіоні. Мадуро заграє із РФ. Підтримує геополітичні ініціативи Кремля, розвиває різні проєкти з російськими військовими компаніями. На сьогодні лише Венесуела та Куба фактично залишаються вірними та послідовними союзниками РФ у Латинській Америці. Тому Москва була зацікавлена в збереженні за Мадуро посади президента.
— Аргентина, Перу та Чилі не визнали результатів виборів. Які це може мати наслідки для Венесуели?
● І. Куса:
— Варто зазначити, що й раніше не всі країни визнавали Мадуро президентом. Так буде й цього разу. Ті держави, що підтримують зв’язки з Венесуелою з огляду на ідеологію чи якісь прагматичні інтереси, не відмовляться від співпраці з ним. Країни, які ідеологічно близькі до США чи мають конфлікти з Каракасом, цього не зроблять. Деякі держави займуть вичікувальну позицію і прийматимуть рішення з огляду на розвиток подій.
● В. Кулик:
— Крім того, відносини з Венесуелою почав інтенсифікувати Китай. Пекін заходить у цю країну з великими проєктами та грошима. І таким чином Мадуро отримав друге дихання. А венесуельській опозиції нічого іншого не залишається, як виходити на акції протесту, мобілізовувати своїх прихильників, розхитувати владу й навіть захоплювати певні регіони, оголошуючи їх вільними від режиму Мадуро. Для певного політичного торгу.