Звички та упередження керують нашим життям на значно глибиннішому рівні, аніж ми самі знаємо. Це з одного боку дуже зручно, а з іншого — неймовірно небезпечно. І для якіснішого життя було би краще, якби навпаки звичками та упередженнями керували ми самі.
Взагалі стереотипні навички чи звички є основою поведінки дорослої людини і це ок. Навички (дії, які внаслідок багаторазового повторення ми виконуємо на частково автоматизованому рівні) нам здебільшого допомагають формувати інші люди. Їсти з ножем і виделкою, кататися на лижах, тримати ручку, водити авто — цього вчать, часто змалечку. Вчать вимовляти різні звуки, рівно сидіти, контролювати тембр голосу.
А от звички (особливі форми поведінки, які виявляються в схильності до багаторазового повторення однотипних дій у схожих ситуаціях, і то глибше та якісніше вкорінюються, що більше разів їх повторити) часто формуються в нас самі собою. Ще гірше, що формуються вони здебільшого в ситуаціях, з якими ми не можемо впоратися і, уникаючи ризику помилитися або просто незрозумілого результату, повторюємо і тим вкорінюємо певні схеми поведінки, які далеко не завжди є найвдалішими чи найвигіднішими.
Якщо згадати про шкідливі звички, ми здебільшого думаємо про куріння, вживання алкоголю чи щось схоже. Переходити дорогу в недозволеному місці, розкидати одяг та речі, не мити за собою посуд — і правда не дуже хороші звички, але погодьтеся, читати про них якось не страшно. Однак є інші звички, значно небезпечніші і водночас такі, на які нам в дитинстві не вказували батьки, як на шкідливі. Часом ми взагалі не замислюємося про те, що маємо їх.
Ось деякі приклади дуже, дуже, дуже шкідливих звичок: почуватися винними щоразу, коли хтось нами не задоволений; не відмовляти, коли нас просять зробити чи пропонують нам щось, чого ми не хочемо, що нас лякає чи що нам не потрібно, бо відмовляти незручно; порівнювати себе з іншими на користь інших; постійно думати про те, що подумають інші про наші дії, слова чи вигляд; знову і знову обмірковувати і переживати в уяві неприємні досвіди чи події; одразу відмовлятися від задач, які ми не знаємо, як реалізувати, замість того, щоби спробувати дізнатися.
Список таких шкідливих звичок можна продовжувати й продовжувати, й, на жаль, кожен матиме, чим його доповнити. Наслідки цих звичок невидимі, але руйнівні.
Не менш небезпечні звички — це звички сприйняття. Ми називаємо їх упередженнями. Це стереотипні і повторювані оцінки чи ставлення до особи або явища, які формуються без прямого досвіду взаємодії, безпосереднього дослідження і часто — без підстав.
З одного боку, упередження бувають корисні: ми всі знаємо, що якщо облизати качелю на морозі, шкіра язика прилипне і порветься, що якщо взятися рукою за чавунну ручку пательні на вогні, буде опік, чи що якщо поставити склянку на край столу, її можна легко перекинути і розбити. Ми керуємося такими упередженнями, хоча не осмислюємо їх критично і можливо самі такого досвіду не маємо. Просто всі це знають.
Але з іншого боку часом (а насправді — часто) ми опиняємося в середовищі, де “всі знають”, що жінка в короткій спідниці — гуляща і легкодоступна, бог проти гомосексуалізму, старших треба завжди слухатися, а всі жінки — істерички і до їхніх емоцій не слід ставитися серйозно. Це призводить до того, що ми, беручи за звичку вважати так, як вважають всі, без критичного осмислення, можемо стати небезпечними для інших чи — навіть гірше — для себе, якщо виходить так, що ми самі для себе стаємо об’єктом таких упереджень.
Що можна зробити для того, щоби цього не відбувалося? По-перше, позбутися звички “вчитися на чужих помилках”. Це непросто, адже нам змалечку розповідають, що так чинять розумні люди, а дурні — набивають власні гулі. Насправді ж вчитися на чужих помилках — це здебільшого, по-перше, намагатися підігнати свої потреби і можливості під нерелевантні для себе досвіди інших людей, які не такі, як ви (просто тому, що всі на світі люди не такі, як ви), а по-друге — керуватися досвідами і висновками, про які ми знаємо не все, а тільки те, чим хтось повважав за потрібне поділитися, довільну частину інформації замовчавши з абсолютно різних причин.
Немає нічого страшного і складного в тому, щоби взяти на себе відповідальність за свої думки, почуття та за все, що відбувається з вами і довкола вас. Відповідальність не означає, що ви в усьому винні — відповідальність означає, що ви можете змінити все, що робить вам погано, боляче, неприємно, чи ускладнює вам життя в інший спосіб.
Абсолютно точно корисні звички — це спостереження за своїми почуттями, повага та увага до власних висновків та реакцій, намагання робити менше того, що ранить, виснажує чи заважає, й більше того, що приносить радість і наповнює. Ще корисніша звичка — пристаючи на якийсь висновок чи план, завжди питати себе, що це вам дає, і чому вам з цими рішеннями чи ставленнями краще, ніж без них. І вже зовсім незамінна, життєдайна звичка — випрацювати уміння не думати і не робити того, що не здається вам корисним, потрібним та приємним, навіть якщо так повторювано чинять інші.
