Частка "зеленої енергетики" в енергобалансі України, за даними Держенергоефективності, у 2018 році складала 7 %. Згідно з "Енергетичною стратегією України до 2035 року", наша країна має довести відсоток використаної енергії з відновлювальних джерел до 13 у 2025 році.
Для підтримки "зеленої енергетики" Україна запровадила "зелені тарифи", які значно вищі ніж ті, за якими закуповується енергія традиційних теплових чи атомних електростанцій. Окрім того, держава не може відмовитись купувати “зелену енергію” у виробників, а також для них існує пільгове оподаткування та режим під’єднання до електромереж. Не дивно, що зелена енергетика є вигідним бізнесом, а інвестиції в цю галузь щороку складають мільйони євро.
Більшу частину зростаючих потужностей продукують сонячні електростанції, зокрема СЕС домогосподарств. Така “мала” відновлювальна енергетика обслуговує окремі будинки та невеликі підприємства. І вона дуже корисна та екологічна.
Найбільш інвестиційно привабливими є великі об’єкти “зеленої енергетики”, і саме з ними виникає найбільше природоохоронних проблем.
Власникові вітроелектростанції вигідно будувати комплекси з десятків установок, кожен з яких окремо, маючи малу потужність, потрапляє під дію "зеленого тарифу". В основному такі "поля вітряків" будують на півдні України, де найвища швидкість і сила вітру. Місцеві адміністрації віддають в оренду під будівництво землі, які не мають сільськогосподарського призначення. На практиці це означає побудову вітряків на останніх ділянках степу, які ще залишилися в Україні.
Вітряки треба завезти, встановити, забезпечити під’їздні шляхи та регулярне обслуговування. Всі ці будівельні роботи руйнують степи та їхнє унікальне біорізноманіття! Вони порушують родючий шар ґрунтів та крихкий у посушливій місцевості водоносний шар, призводять до ерозії, знищують унікальну степову рослинність.
Саме через степову зону України кожного року летять сотні тисяч птахів десятків видів, у тому числі рідкісних. Поля вітряків розташовані на цьому дніпровському пролітному шляху пернатих, а також мігруючих кажанів, всі види яких занесені до Червоної книги України. Тварини гинуть від зіткнення з вітряками, страждають від баротравм, а також зазнають стресу від шуму та вібрації працюючих ВЕС.
Звісно, кожна вітроенергетична установка ще на етапі проектування має отримати від спеціалістів-екологів "оцінку впливу на довкілля". У документі повинні зазначити всі ризики для ґрунтів, водних ресурсів, тварин та рослин, та надати рекомендації щодо їх уникнення. На жаль, часто ці рекомендації власник і не думає виконувати. А буває гірше. Оцінка впливу на довкілля робиться формально, без досліджень, навіть без виїзду спеціалістів на місце майбутньої побудови. У найгіршому випадку звіти з оцінки впливу на довкілля є цілком фальшивкою.
Останній найбільш кричущий випадок — звіт з оцінки впливу на довкілля ВЕС на полонині Боржава у Карпатах. Позитивний звіт більш ніж на 1000 сторінок щодо впливу ВЕС на природу полонини виявився механічною компіляцією кількох звітів, зроблених у різний час для степових ВЕС. Природоохоронні організації, науковці та небайдужа громадськість викрили цей випадок шахрайства і продовжують протести проти побудови на Боржаві системи ВЕС, яка знищить унікальне біорізноманіття, водні ресурси та туристичний потенціал цього чарівного куточка Карпат. Наразі тривають суди.
Інша велика проблема — малі ГЕС. Їхня частка за обсягом електричної енергії, що держава закуповує кожного року у виробників, становить лише 0,22 %. При таких відсотках смішно і говорити про якийсь важливий вклад малих ГЕС у забезпечення енергетичної незалежності України. А от проблем — чимало.
Найбільш перспективними для будівництва малих ГЕС вважаються регіони Західної України, де на стрімких гірських річках зручно будувати дериваційні високонапірні станції. Аби досягти потрібного для виробництва електроенергії напору воду, воду з річки забирають у спеціальні труби-водовідводи. Прямо по них вона поступає до будівлі ГЕС. Якщо гірська річка невелика і маловодна, то у труби забирається вся вода.
Шкода велика, адже серед всіх водних джерел України саме карпатські малі річки вирізняються найкращими показниками якості води та найменшим впливом людини. З водою зникає риба, порушується природна система ґрунтових вод. Збитків зазнає природа та місцева громада, а зиск отримує одна людина — власник малої ГЕС.
Сьогодні триває конфлікт навколо будівництва каскаду з 9 малих ГЕС на річці Шопурка, притоці Тиси, на Рахівщині. Загроза перетворитися на каскад смердючих ставків нависла і над мальовничими ландшафтами у верхів’ях Дністра на Львівщині.
Перспективним в Україні вважається напрям відновлювальної енергетики, пов’язаний з біогазом та переробкою біомаси, особливо залишків сільськогосподарського виробництва — соломи, ріпаку, кукурудзяного листя тощо. Втім у документах, що окреслюють перспективи вирощування енергетичних культур, прямо зазначають, що під ці культури можна і треба розпахувати долини річок. А це вже пряма загроза біорізноманіттю, нормальному функціонуванню водних джерел, традиційному сталому природокористуванню та місцевим громадам.
Що ж робити небайдужим громадянам, якщо поруч з ними планують побудувати об’єкти енергетики, але у них виникають сумніви щодо їх користі, а також безпеки для біорізноманіття, чистої води та навколишнього ландшафту?
Законом України передбачено, що процедура екологічної оцінки будь-якого проекту, у тому числі великих об’єктів “зеленої енергетики”, має бути публічною. Кожен небайдужий громадянин може зайти на сайт Міністерства енергетики та захисту довкілля України у Єдиний реєстр й ознайомитися з усіма документами щодо запланованого будівництва, у тому числі з його екологічною оцінкою. Також можна надіслати заперечення та зауваження щодо оцінки впливу на довкілля, і так вплинути на надання дозволу на будівництво об’єкту.
Саме завдяки процедурі оцінки впливу на довкілля, громада села Липиці на Львівщині та природоохоронці змогли у 2018-2019 році відстояти свою ділянку Дністра від побудови тут малих ГЕС.
Численні приклади нехтування інтересами природи та місцевих громад при побудові об’єктів "зеленої енергетики" демонструють одне — жадібність та неповага до закону може дискредитувати навіть найкращу ідею. Недарма природоохоронні організації, любителі природи та науковці конфліктують з об’єднаннями власників та лобістів "зеленої енергетики". Люди, які мають бути на одному боці, воюють у ЗМІ та судах. Тим часом сама ідея використання відновлювальних джерел енергії для збереження навколишнього природного середовища залишається чужою для багатьох громадян України.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
