Цій історії — уже два роки.
Якось син прийшов після уроків додому, захлинаючись сльозами. У нього підвищувалася температура — аж до 39. Розповів, що вчителька погрожувала: “Або ти підеш з цього класу, або я”.
Нині тема булінгу — у тренді. Особливо у зв’язку з законодавчими нововведеннями — запровадженням адміністративної відповідальності за це зі стягненням штрафів. Здебільшого говорять про випадки цькування дітей дітьми — бо вони трапляються найчастіше. А я розповім про інший тип — коли до булінгу долучаються учителі.
Наша освітня система ретельно приховує ці історії від суспільства. Бо за кожним таким випадком стоїть незрілість того, хто зветься педагогом.
У нього підвищувалася температура — аж до 39. Розповів, що вчителька погрожувала: “Або ти підеш з цього класу, або я”.
Булінг у житті мого сина з’явився частково і з нашої провини. Після 5-го класу ми з чоловіком вирішили перевести його в елітніший навчальний заклад. Там історія з цькуваннями і почалася.
Син, який у попередній школі не мав проблем у класі, раптом став аутсайдером. Щодня протягом двох місяців він скаржився на принизливу лайку на свою адресу від однокласника, а класна керівниця скарги ігнорувала.
Одного разу цей однокласник спробував вдарити мого сина ногою. Син схопив кривдника за ногу, разом вони впали на підлогу. Тоді психолог допоміг залагодити цю історію. Але згодом син зізнався: вчителі ледь не щодня нагадували йому про той випадок. Він попросився назад — у попередню школу.
Настав період тимчасового затишшя. Чудові стосунки з однокласниками та напружені з класною керівницею.
Це була вже інша вчителька, а не та, з якою у сина склалися нормальні стосунки у молодших класах.
Саме ця вчителька вимагатиме у сина піти з цього класу.
А згодом вона та керівництво школи звинуватять його у вимаганні грошей у іншого школяра. І попри те, що наклеп вдалося одразу ж викрити, син заливався сльозами у кабінеті директора, слухаючи жорсткі звинувачення.
“Я досі не знаю, чому ця вчителька так поводилась, — каже мій син. — Мені здається, вона мала б мене захищати, а не регулярно принижувати. Було страшно. Я навіть не розумів, що сказати. Просто мовчав і плакав”.
Нас із чоловіком переконували забрати сина з цієї школи. Причини називали дріб’язкові, на кшталт: йому, на відміну від усіх інших, не подобається твір “Федько-халамидник”. У той момент все навколо здавалося сюрреалістичним.
Як ці події вплинули на життя хлопця? На відміну від інших жертв булінгу, син вистояв, не капітулював, не замкнувся у собі. Психологиня, до якої ми зверталися, пояснила, що це завдяки нашій з чоловіком підтримці. Ми ані на мить не сумнівалися у невинуватості сина.
“Я досі не знаю, чому ця вчителька так поводилась, — каже мій син. — Мені здається, вона мала б мене захищати, а не регулярно принижувати. Було страшно. Я навіть не розумів, що сказати. Просто мовчав і плакав”.
Я дуже прошу батьків, які стикаються з такими ситуаціями: не мовчіть і не заплющуйте на проблему очі.
Якщо не вдається залагодити ситуацію на рівні школи, йдіть зі скаргою до вищих інстанцій, наприклад до департаменту освіти.
Вірте своїм дітям. Розмовляйте з ними щодня. Підтримуйте їх! Бо дуже часто ви — єдині, хто може їх захистити.
Читайте також вражаючі розповіді саперів, які розміновують Донбас
