Днями ми відкрили у Києві “Музей” виборчого сміття. Люди приходять сюди переважно, аби розважитися. Посміятися з реклам Ляшка чи Тимошенко, відкривачок для скляних пляшок з гравіюванням “Янукович — наш президент”. Розглядають вітрини, засипані гречкою, порпаються у депутатському секонд-хенді... Та, побачивши масштаби всього цього, настрій змінюється.
Жарти переростають в обурення. “Купувати голоси виборців за кільку? Це дно!” Але ж не лише за кільку.
За роки незалежності України кандидати намагалися здобути прихильність виборців різними способами. Пропонували гречку, олію, торти, цукерки, ліки, тонометри, доступ до вайфаю. І навіть вживаний одяг у коробках з-під овочів! (До речі, останнє викликало справжнє обурення у мешканців села на Київщині, яким привезли лахміття. Вони його не розібрали).
Що з цим не так? І чому не можна брати, якщо дають, а потім все одно проголосувати за того, кого хочеш?
Про самоповагу не писатиму. Із цим у читачів “Експресу” проблем нема. Зосереджуся на більш конкретному — грошах.
Ці люди, якщо пройдуть у парламент, розпоряджатимуться нашими податками. Величезними сумами. Саме парламент потім сформує і контролюватиме уряд, а також буде ухвалювати державний бюджет на рік.
Чи готові ви віддати свої податки у лапи тим, хто роздає виборцям заморожену піцу за голос? Чи готові довірити ухвалення бюджету й ключові рішення у країні тим, хто маскує скуповування голосів під благодійність, аби уникнути покарання за підкуп? Фактично обходить закон, а хоче бути законотворцем! Від них залежить і розмір пенсій чи зарплат (вони часто дуже мізерні, через що деякі люди і переступають через принципи та беруть ці подачки. Розумієте цинізм ситуації?).
Чи готові ви віддати свої податки у лапи тим, хто роздає виборцям заморожену піцу за голос?
Потім депутати, які задешево скуповують голоси, обов’язково “відіб’ють” ці витрати, приміром, голосуючи за законопроекти “для себе”. А ця дірка у бюджеті відіб’ється на наших зарплатах і пенсіях. І на наступних виборах ми будемо знову рахувати копійки й виглядати — а що ж там хто дає з політиків? Що ж би там піти взяти?
Досить цього замкненого кола. У нас є достатньо, щоб себе прогодувати. Кандидати підсувають нам гречку-олію-шоколадку, аби не говорити про програми про плани реформ, про досвід. Дешевим популізмом і подарунками вони заміняють якісну політику.
Винні не тільки ті, хто дає. Ті, хто бере, — співучасники цього ганебного процесу.
Не брати. Засуджувати тих, хто дає і бере. Голосувати за програми, а не за гречку.
