Нещодавно журналіст грузинського телеканалу "Руставі-2" Георгій Габунія у прямому ефірі майже хвилину матюкав російського президента Володимира Путіна. Керівництво каналу уже відсторонило хулігана від роботи на два місяці. Росія вимагала видати їм зухвальця. Звідти ж звучать заклики ввести проти Грузії економічні санкції, навіть версії про "руку Саакашвілі". Українці в соцмережах підтримували Габунію й цікавились, чи наважиться хтось із його українських колег так само звернутися до Путіна через телевізійний ефір.
За всім цим повз увагу пройшла тема, порушення якої в Грузії не вітається. Журналіста відсторонили за лайку в ефірі, проте дали зрозуміти: матюкатися погано, але Путін за замовчуванням на те заслуговує. Натомість сотні громадян, які прибігли з протестом до офісу "Руставі-2", обурилися не просто поведінкою Габунії. Їх розлютила нецензурна лайка саме на адресу Володимира Путіна.
Чимало грузинів старшого, радянського покоління свою повагу до російського лідера не надто приховують навіть на одинадцятому році окупації частини їхніх територій. Що вразило мене під час першої й поки що останньої мандрівки цією гостинною країною. Нас із дружиною непозбувно бентежило чуте від старших людей, яких у Грузії прийнято поважати, на адресу Саакашвілі: "Міша неправильно робив, коли лаяв Путіна. Путін сильний, мов ведмідь. Для чого дражнити ведмедя?"
Чимало грузинів старшого, радянського покоління свою повагу до російського лідера не надто приховують навіть на одинадцятому році окупації частини їхніх територій.
Та подібне ставлення до сильного жорсткого хижака, який розв'язав війну й відкусив шматки території, має в Грузії аналог. 7 березня 1956 року на проспекті Руставелі в Тбілісі відбувся багатолюдний мітинг, учасники якого озброїлися гаслом: "Не допустимо критики Сталіна!" Напередодні стихійні мітинги зі схожими гаслами збиралися в різних місцях. А студенти Тбіліського університету 5 березня оголосили про початок страйку. Грузинські поети читали вірші во славу великого Сталіна, хтось планував виїхати в Москву й урочисто покласти вінки на його могилу. Причина масових заворушень — засудження ХХ з'їдом КПРС культу особи. Все це завершилося введенням військ Закавказького військового округу й розстрілами сталінських прихильників.
Але відтоді й дотепер старші грузини виправдовують захисників Сталіна тим, що 23-річний період його правління – чи не єдиний приклад в історії, коли їхній співвітчизник був одним із наймогутніших у світі. Й змушував рахуватися зі собою інших світових лідерів. На моє питання про репресії, яких у ті часи зазнала й Грузія, співбесідники відмахувалися.
Сталін до сьогодні — неофіційний торгівельний бренд. Молоді менеджери на виноробних заводах рекламували мені "Хванчкару" як улюблене вино Сталіна. Мовляв, це – знак якості. У сувенірних крамничках без проблем можна знайти предмети із профілем вождя. А демонтований пам'ятник Сталіну в його рідному Горі хоче повернути на постамент 80% мешканців.
На виноробних заводах мені рекламували "Хванчкару" як улюблене вино Сталіна. Мовляв, це — знак якості.
Позитивне ставлення до тих, чия діяльність завдає шкоди твоїй країні, нагадує мені сумнозвісний "стокгольмський синдром". Це коли жертва з певного моменту починає любити ката. Сильний, здатний захистити, суворий, але справедливий. Ось чим усе пояснюється. На жаль, частина українців нині так само сприймає не лише Росію та Путіна, а й Радянський Союз та Сталіна. У неспокійні та нестабільні часи, коли нема впевненості в завтрашньому дні, хочеться відчувати себе сильним. Поруч або на фоні тих, хто справді демонструє силу. Нехай брутальну та безкарну.
