Пандемія коронавірусу стала викликом для всього світу. В умовах невизначеності, страху та нестачі об’єктивних наукових даних заходи урядів різних країн далеко не завжди були оптимальні. А в Україні ситуація значно ускладнилася тим, що епідемія застала нашу систему охорони здоров’я у химерному стані незавершеної реформи. Це аж ніяк не сприяло прийняттю зважених та раціональних рішень. І нині можна впевнено сказати, що МОЗ та уряд України в цілому припустилися низки помилок, які призвели до значно гіршого перебігу епідемії, ніж могло б бути.
Першою і, напевно, найбільш болючою помилкою стало запровадження тотального карантину в березні-травні. Невелика кількість хворих в Україні у березні абсолютно не виправдовувала, наприклад, тотального закриття всього транспортного сполучення у містах та між ними. До таких заходів не вдавалися навіть у найбільш уражених країнах. Наприклад, у Франції під час карантину ходив один потяг з десяти, але сполучення ніколи не переривалося зовсім. Як показав досвід Данії, для ефективного контролю епідемії на тому етапі було б цілком достатнім скасування масових заходів, закриття навчальних закладів та запровадження вимоги носити маски у громадських місцях.
Крім того, тотальний карантин по-українськи жодним чином не обмежував те, заради чого вводився, — контакти між людьми, що не живуть разом. Наприклад, можна було влаштувати святкування на 50 осіб у тісній квартирі, якщо всі гості приїдуть таксі. Жоден закон чи постанова не забороняли такі зібрання. Для порівняння, у Франції просто для виходу з дому треба було мати документ із зазначенням поважної причини, а поліція жорстко штрафувала порушників.
Такі недолугі заходи не спинили епідемію в Україні, а лише розтягли у часі її першу хвилю та викликали масове невдоволення людей.
Так, нещодавня заява президента про “другу хвилю в Україні” є помилковою і демонструє, що влада так і не зрозуміла, що, власне, відбувається. У всіх країнах, які тепер переживають справжню другу хвилю, кількість нових випадків на добу влітку дуже впала, а тепер почала зростати. При цьому смертність там набагато нижча, ніж була навесні. В Україні ж зменшення захворюваності влітку взагалі не було, а показники смертності у нас такі, які були в Європі саме під час першої хвилі. Тож нині Україна із запізненням на 4 — 5 місяців переживає власне першу хвилю.
Ще однією глобальною помилкою було рішення про заборону навесні прогулянок парками та зеленими зонами, занять спортом на стадіонах тощо. Як потім заявив головний санітарний лікар пан Ляшко, це було зроблено для залякування людей. Годі й казати, що залякування та нагнітання тривоги — це арсенал терористів, але аж ніяк не уряду європейської країни. Та заява стала нищівним ударом по репутації МОЗу та уряду загалом. Як наслідок, усі подальші дії МОЗу тепер сприймаються як пустопорожні лякалки, навіть якщо вони цілком слушні.
Третьою помилкою стало розбазарювання коронавірусного фонду на нецільові витрати, наприклад, на ремонт доріг. Україна мала унікальну можливість підготуватися до сплеску захворюваності протягом літа. Можна було, не кваплячись, закупити додаткові кисневі апарати для всіх обласних лікарень, обладнати резервні інфекційні відділення, збільшити потужність лабораторій для тестування, налагодити систему моніторингу контактів хворих. Нічого з цього не зробили. І зараз, коли Україну по-справжньому накрило хвилею захворювання, система охорони здоров’я захлинається — не вистачає тестів, лікарняних ліжок, апаратів ШВЛ.
Зараз, коли Україну по-справжньому накрило хвилею захворювання, система охорони здоров’я захлинається — не вистачає тестів, лікарняних ліжок, апаратів ШВЛ.
А тепер уявімо, що не було б цих помилок. Що широкий доступ до безплатного тестування дав би змогу заздалегідь, ще до зростання кількості важких хворих, помітити збільшення відсотка позитивних тестів. Одразу ж було б за проваджено обов’язкове носіння масок у громадських місцях, скасовано багатолюдні заходи. Довіряючи МОЗу, люди сприймали б ці заборони адекватно. Лікарні були б спроможні прийняти всіх важких хворих без ризику перевантаження. Завдяки налагодженому протоколу роботи з хворими можна було б запобігти тому, що хворі та здорові стоять разом у чергах на тестування...
Так, навіть ідеальні дії уряду не позбавили б Україну епідемії. Коронавірус не відступить, доки не з’явиться дієва вакцина, а цього можна сподіватися лише наступного року. Проте адекватні дії та вчасне виправлення помилок врятували б немало людських життів, дали б змогу тримати ситуацію під контролем.
А щоб хоч якось поліпшити ситуацію нині, уряду треба вдатися до непопулярних заходів: закрити всі заклади, де неможливо тримати дистанцію, максимально перевести людей на віддалену роботу, щоб розвантажити громадський транспорт, обмежити міжміське сполучення з найбільш ураженими регіонами, жорстко контролювати дотримання дистанції та правильне носіння масок, припинити постійну зміну правил у визначенні карантинних зон і так далі. Але, на жаль, політичної волі на це наразі немає, а отже, епідемія і надалі поширюватиметься Україною стихійно.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
