Людина – особливе створіння. Ми відрізняємось від тварин тим, що у нас є цивілізація, суспільне мовлення, інтернет. А ще у нас є війна, розбрат та пошук соціальної справедливості. Та чи такі вже ми (люди і тварини) різні?
Як відомо, у шимпанзе та людини геном – сукупність усього генетичного матеріалу у організмі – відрізняється тільки на 1 %. Здається, небагато, але будь-який біолог підтвердить, що це справжня прірва. До прикладу – шимпанзе не володіють мовою. Так звана “зона Брока”, яка у нашому мозку відповідає за організацію мовлення, у мавп відсутня. Шимпанзе всю свою багату емоційну палітру демонструють за допомогою міміки та жестів.
Про війни у шимпанзе. Так, вони бувають, і досить жорстокі. Це не війни через ідеологію, релігію чи поновлення імперії. Шимпанзе воюють за територію і ресурси тоді і тільки тоді, коли людина, вирубуючи та випалюючи тропічні ліси, знищує їхню домівку. Втративши дім, мавпи-біженці змушені пересуватися на ділянки інших угруповань, і це закінчується кривавим конфліктом. Чужинців намагаються вигнати або вбити.
Про ієрархію. На відміну від одинаків орангутангів, сімейних горил чи веселих комун хіпі-бонобо шимпанзе живуть великим співтовариством, у якому існує ієрархія та вожак-лідер. Часто це один з найсильніших самців у групі, який користується привілеями свого становища та вимагає від інших самців проявів покори та лояльності. Він може претендувати на здобич молодшого самця, має пріоритет під час залицяння до дорослих самиць, встановлює порядок та віддає накази.
Про справедливість серед мавп. Влада вожака-лідера шимпанзе тільки тоді міцна і тримається роками, коли спирається на об’єднану коаліцію самок, молодих мавп та підлітків. А знаєте, чому? Бо у шимпанзе вожак та лідер – це той, хто слідкує за справедливістю. Мавпи прекрасно знають, що це таке. Найважливіша соціальна роль вожака – захист малих та немічних членів співтовариства від сильних та нахабних, нагляд за справедливим розподілом здобичі, роль арбітра під час конфліктів молодих самців або старих поважних самиць-матерів. Спільнота самиць побудована складно, у ній існують свої угруповання та течії, здобути її прихильність нелегко. Але з такою підтримкою навіть старий та слабший самець може роками утримувати свою владу перед обличчям молодих суперників.
А що ж буде, якщо самець, навіть найсильніший та найсміливіший, виявиться поганим арбітром або прийде до влади шляхом терору та залякування самок та молодих? Він опиниться у залежності від підтримки інших сильних самців – своїх суперників, які будуть тільки вичікувати можливість відібрати владу. Довго він не протримається.
До речі, американським конгресменам першого року обрання рекомендують читати дослідження про політику у мавп. Здається, про це корисно було б прочитати не тільки нашим народним обранцям та іншим представникам влади, але й українським громадянам, які активно поливають один одного брудом через політичні погляди, поки на кордоні чатує справжній ворог. "Людина – істота політична", - стверджував великий Арістотель. Але, можливо, політиці нам варто повчитись у мавп.
