"Ти шо, якийсь слабий?", "Записався в Свідки Єгови?", "А, напевно, щось по п'яній натворив, і тепер жінка не дозволяє!" — десь такою була реакція моїх друзів, коли шість років тому я сказав, що не п'ю.
Звідки взялося таке рішення?
За даними ВООЗ, які нещодавно оприлюднила в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун, українці входять у десятку найбільш питущих націй в світі. І, як на мене, тому є логічне пояснення: 90-ті, розруха, загальна депресія, нерозуміння, куди рухатися далі та суцільне безгрошів’я. Саме тому одна з ключових розрахункових одиниць в той час на селі була "пляшка". З 10 хат, які в мене були на хуторі, в 8 чи 9 гнали самогонку. Та й мама брала колгоспні замірки цукрових буряків з прагматичною метою — отримання цукру і конвертації його в розрахункову валюту — самогон. Зорати город, привезти ліс, скосити траву, допомогти витягнути теля — за це все можна було розрахуватися "пляшкою", двома або й трьома.
Особисто я не пам’ятаю коли вперше спробував самогон. Тобто не так: спробував, що аж не пам’ятаю той перший випадок. Та й пив здебільшого, бо пили довкола, щоб "бути своїм", зрештою подальше життя в гуртожитку теж сприяло вживанню. Трохи пізніше, зрілішим, коли з'явилися діти, а кількість поїздок (а відтак – обсяг часу, проведеного поза домом) збільшилася, виникло питання — а чи не забирає випивка та ранкові бодуни цінні години з дітьми та сім’єю, яких і так бракує? Тому вирішив на рік поекспериментувати і відмовитись від алкоголю. Дружина казала: "Ну, не знаю, чи варто так кардинально зразу... Може, дозволь собі 10 дат на рік, коли можеш випити: день народження тещі, наприклад, Різдво, Пасха, твій день народження". Я послухав розумну жінку, але... стартувавши від Нового року, своїх 10 дат використав ще до Пасхи і зрозумів провальність затії.
А потім, коли мені "стукнуло" 30, якось усвідомив, що дозрів. Пам’ятаю, в нас тоді була гра КВК в Києві, а в мене — якраз день народження. Приїхали на квартиру, сіли за стіл, кажу друзям: "Хлопаки, нині останній раз п'ю в цьому році". Хлопаки, звісно, поржали, ми випили. Але з того часу я зав’язав. Спочатку думав, що на рік, але ось вже й сьомий пішов. Таким чином звільнив собі трохи вечорів і, відповідно, ранків. Не можу сказати, що від цього сильно зросла продуктивність, але я довів собі, що бути веселим і креативним (принаймні мені так здається) без алкоголю — можливо. Спочатку на застіллях трохи діставали: "Та давай по 50 грам", а коли чули як причину "Просто не п'ю", шукали якісь підводні камені в здоров’ї чи в сімейних стосунках. Врешті друзі і родичі звикли, а новим знайомим кажу, що віра не дозволяє.
Часто на застіллях жінки одразу ж починають чіплятися до своїх чоловіків: "О, бачиш, людина не п'є, а ти як не заллєш сливку – то жити не можеш". Зразу стараюсь їм пояснити — людина має сама до цього дійти. Бо інакше такі "мотиваційні промови" мають зворотні ефекти.
Зрештою, від алкоголю не зарікаюсь. Може, колись щось розрубає "гордіїв вузол". Але поки що мене все влаштовує. Тому раджу і вам принаймні спробувати. А раптом сподобається.
