Сьогодні "Фейсбук" просто-таки палає дискусіями щодо телемосту, анонсованого проросійськими пропагандистами, однак ближче до вечора температура врешті почала спадати. Як і належить — адже завжди перед ніччю стає прохолодніше. Тим паче, що буря, піднята цим анонсом двох проросійських телеканалів — українського "NewsOne" і російського підсанкційного "Росія-24" — заспокоїлася після неконкретного ютюбного коментаря президента Зеленського і конкретного оголошення Генеральної Прокуратури України про відкриття справи проти українського телеканалу за статтею "державна зрада". Саме тоді, коли голова остигає, настає час озирнутися і поглянути: що ж це було?
Хтось уже пише про те, що за допомогою телепровокації знову консолідувалися активні конкуруючі політичні сторони нашого суспільства, інші розповідають, що РФ провела безпрограшну ідеологічну операцію, підкресливши дивовижну слабкість і безпринципність нової української влади. Сам телеканал "NewsOne" публічно відмовився від планів на телеміст через "погрози фізичної розправи над журналістами", що знову додасть антиукраїнських настроїв в міжнародних журналістських асоціаціях, де вперто не розуміють: чому не можна під час війни давати мікрофон і камеру пропагандистам країни, з якою воюєш?
Але ми з вами виділимо менш помітні деталі цієї ситуації, які показують, що історія з телемостом — це не спонтанна імпровізація Віктора Медведчука, а дещо зовсім інше і набагато серйозніше. Почнімо з його назви: "Давайте поговоримо!". У той час, як активна проєвропейська і патріотично налаштована частина українців, чого гріха таїти, злякалася за наслідки такої розмови і емоційно виступила проти, українські мас-медіа дружно звернули увагу суспільства на велику кількість білбордів партій і окремих кандидатів, на яких великими буквами написано те ж саме, тільки іншими словами: "Ми за прямі перемовини з Донецьком, Луганськом, Москвою", "Ми за дружбу і економічне співробітництво з Росією" і так далі. І одночасно громадськість, яка вимагала від президента України реакції на телеміст, почула від гаранта цю ж фразу, адресовану Володимиру Путіну: "Хочете говорити? Давайте поговоримо в Мінську!" Тільки в присутності Трампа, Меркель, Макрона та інших політиків!
Нам всім одним величезним шприцом загнали в свідомість тему "розмови з Росією". Зрозуміло, що першими з неї говоритимуть ті, хто вже говорить, хто їздить і фотографується в приймальні Медвєдєва і в компанії представників Газпрому. Саме вони, ті, хто "вміють говорити з Росією", займуть найближчим часом окреме і більш помітне місце і в парламенті і взагалі в українському політикумі. Чи будуть вони навчати правилам розмови з Росією "нових" політиків? Не впевнений. Швидше за все, вони легалізуються в окремий політичний кабінет комунікацій з РФ в обмін на різні гарантії: від економічних до політичних. Я не думаю, що Трамп, Макрон і інші "дорослі" політики завжди будуть супроводжувати українського президента на зустрічі зі своїм російським колегою. Однієї такої зустрічі в присутності когось з них буде достатньо, щоб відмахнутися від України і сказати стурбованій світовій громадськості, що "процес примирення пішов". Керувати таким "процесом примирення" буде РФ разом із "українським політичним кабінетом комунікацій з Росією" на чолі з співорганізатором скасованого телемосту Віктором Медведчуком.
Втім телеканал "Росія-24" вже оголосив, що він цей телеміст не скасовує. Тобто 12-го липня на екранах телевізорів в Росії може несподівано з'явитися крім російської і українська аудиторія, зібрана десь в несподіваному місці: в Сумах, Чернігові, Макіївці чи Донецьку. "Підпільний обком" діє і дуже швидко може перестати бути "підпільним".
