"Позбавити маму батьківських прав!" Такий коментар залишив під дописом моєї знайомої якийсь невідомий мені чоловік. А знайома всього лише запитала, де в місті працюють ігрові кімнати, хотіла на декілька годин залишити там свого маленького сина. На думку чоловіка-коментатора, це ганьба, коли мама хоче проводити час без дитини. І, на жаль, так вважає чимало людей.
Мені соромно, але п'ять років тому я теж би сказала: "Ну як же так? Ти цю дитинку виносила, народила, щодня її цілуєш, на ручках носиш, а тут раптом захотіла побути без неї кілька годин! Та що ти за мати така?". Приблизно так я думала, коли народився мій перший син. Я вважала, що мама має не спати, не їсти, жертвувати усім заради дитини.
І от я стала такою дуже відданою мамою, яка на відмінно виконує всі пункти з переліку "мама повинна". Я проводила з сином 24 години сім днів на тиждень, не залишаючи його більше ніж на декілька хвилин. При цьому виконувала хатню роботу, готувала їсти і навіть підпрацьовувала.
Так я протрималася сім місяців, повністю відкидаючи пропозиції допомоги від рідних. З високо піднятою головою, щодня по надцятому колу штовхаючи візочок з малям у парку, я голосно засуджувала тих мам, які на літо віддавали дітей у село до бабусі.
Усе це закінчилося моїм повним фізичним, психологічним і емоційним виснаженням. Я схудла на 16 кілограмів! Але я пишалася собою: "Оце мама! Ніхто мені не допомагає. Оце я молодчинка".
Я схудла на 16 кілограмів! Але я пишалася собою: "Оце мама! Ніхто мені не допомагає. Оце я молодчинка".
Сьогодні, коли бачу таких мам, то розповідаю їм історію одного свого дуже поганого ранку.
Вночі мій син прокидався їсти що дві години. Вранці, після чергового годування, я вже не лягала спати. Вклавши його у колисочку, йшла прасувати пелюшки. Не випрасувані вздовж і впоперек тричі пелюшки, постіль і увесь синів одяг доводили мене до стану дикого жаху. Прасувала я автоматично. Так само автоматично чистила зуби, вмивалася. На "автопілоті" пішла на кухню і ввімкнула чайник, в який набрала води аж до краю.
Прокинувся син. Я взяла своє маленьке сонечко на руки, посадила у візок. А тоді підкотила цей візок на кухню. Прямісінько до столу, з якого звисав шнур від електрочайника. Клац! Чайник закипів. Вимкнувся.
Я розвернулася, щоб піти до шафки по тарілку. В цей момент мозок таки спробував дати мені сигнал і я навіть уявила, що може статися. Але було пізно. Я не встигла це виправити. Син потягнув за провід. Чайник впав на нього і вода вилилась. Син зайшовся диким криком. Я бачила, як разом із одягом з його обпеченої руки злазить шкіра.
Уже п'ять років минуло, а я досі пам'ятаю, як голосно кричав мій син. Пам'ятаю погляд дитини, коли забирала його з лікарняної палати на операцію. Він ніби питав: "Мам, куди ти мене віддаєш?"
"Як? Як можна було посади маленьку дитину біля гарячого чайника? Яка адекватна мама може таке зробити?" — картала я себе. "Проаналізуйте, чому так сталося, — сказав мені тоді лікар. — І більше не повторюйте цю помилку. Мама зобов'язана відпочивати від дитини. Для добра цієї ж дитини"...
Відтоді ми з чоловіком змінили підхід до виховання дітей і запровадили два правила. Перше: щомісяця у нас є день мами. Тоді я ходжу в кіно, в театр, до друзів, у парк почитати книжку, або просто сплю. Усе це — без дітей! Друге: раз на пів року ми з чоловіком їздимо мандрувати без дітей (з ними теж їздимо, не поспішайте кидати в мене капці). Це дуже зміцнює нашу сім'ю.
Я обожнюю своїх синів. Вони — джерело сил, моє натхнення. І розумію, що найбільше, що можу для них зробити: бути щасливою, притомною, емоційно наповненою, а не виснаженою. Саме така мама їм потрібна!
Замість p.s
Мені було важко написати цей текст. Але я хотіла цим поділитися. Якщо ви почуєте від якоїсь мами, що вона бажає відпочити без дітей, не спішіть засуджувати. Навряд чи ви знаєте, коли вона востаннє спала повноцінних 8 годин, коли сито, смачно і без поспіху їла, чи ходила на манікюр або в кіно. Пам'ятайте: мама повинна бути щасливою, адже тоді і її діти такими будуть. Гарантовано.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
