…Беззбройний воїн незворушно затягнувся цигаркою, повільно випустив у повітря тютюновий дим. І, не зводячи погляду, повного честі та гідності, вибрав останні слова, які сказав своїм катам.
Він ні про що не просив. Він стояв під дулами автоматів, дивлячись в обличчя своїй смерті. І погляд цей, якби міг випускати кулі, вбив би окупантів, які стояли по той бік камери!
Залізним голосом він гордо вимовив: “Слава Україні!”
Після цього з двох сторін пролунала автоматна черга...
Так вмирають Герої! Незламні! Нескорені! Вмирають з думками і словами про Україну!
Герою, ми плачемо разом з твоєю родиною та разом з усією Україною. Дякуємо тобі за твою гідність, сміливість і свободолюбність! Ми ніколи цього не забудемо! Ніколи не забудемо жодного Героя!
У наступних номерах газети “Експрес” ми розкажемо вам історію життя цього незламного українського Героя.
А поки що пропонуємо вашій увазі вірш-присвяту мужньому воїну, який написала журналістка “Експресу” Леся Родіна.
ГЕРОЯМ СЛАВА!
Що, хотіли побачити страх Чи останню мою сльозу? Все розтало в диму цигарок, Залишивши в душі грозу...
Погляд звіра в моїх очах, Душу й тіло кладу Батьківщині. Що ж ричатиме вам в вухах… Слава Богу та Україні.
І луною в далекий світ Пролетить, прощемить ураз… Вам не знищити наший цвіт… Вам не знищити просто нас…
