Через додаток “Дія” ця категорія громадян може отримати фінансову допомогу в розмірі 908 гривень на купівлю книжок українською мовою — у паперовому, електронному чи аудіоформаті. Допомогу потрібно використати у книгарнях, що доєдналися до програми, протягом трьох місяців після зарахування коштів. А вже після скасування воєнного стану цією програмою зможе скористатися при народженні дитини один із батьків.
Урядова програма єКнига розпалила палкі дискусії у суспільстві. Хтось схвалює ініціативу влади. А хтось переконаний, що в час війни гроші варто спрямовувати не на книжки, а на армію. Ситуацію аналізуємо разом із заступницею голови комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенією Кравчук, координатором руху “Простір свободи” Тарасом Шамайдою та експертом із соціальних питань Андрієм Павловським.
— Яка мета програми єКнига?
● Є. Кравчук:
— Мета цієї програми, з одного боку, заохотити молодь до читання, з другого — підтримати книжковий ринок. Треба розуміти, що книжковий ринок — це ціла екосистема, починаючи від авторів і закінчуючи тими, хто друкує книжки. Ми кажемо, що треба дбати про свою ідентичність, і переймались через те, що російська ракета зруйнувала видавництво “ФакторДрук” у Харкові. Чому ж тепер дивуємося, що уряд хоче підтримати авторів, редакторів та книговидавців?
Зауважу, що державну допомогу можна буде використати в книгарнях та інтернетмагазинах, які будуть у списку Українського інституту книги. Це означає, що до програми не зможе потрапити контрафактна книжкова продукція, яка, на жаль, ще трапляється на українському ринку, а отже, ми підтримаємо українського виробника й сферу, що сплачує податки.
— Скільки грошей виділено на програму?
● Є. Кравчук:
— У бюджеті-2024 передбачено 372 мільйони гривень, адже програма стартує ще цього року. Щоправда, на 200 мільйонів гривень цю статтю витрат уже зрізали, залишилося 172 мільйони. Але ці 200 мільйонів перейшли на наступний рік. Ми дивитимемося, наскільки популярною буде програма серед молоді. Є домовленість із Міністерством фінансів, якщо передбаченої суми не вистачить, то внесемо зміни до бюджету2025.
Додам, що 908 гривень — це не просто цифра зі стелі, це 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Коли зростатиме прожитковий мінімум, то індексуватимуть і розмір державної допомоги на книжки.
— Чи доречні такі витрати в час війни?
● А. Павловський:
— Як на мене, вони не на часі. Нині потрібно підтримувати передусім оборонну промисловість. Ці гроші можна було б витратити на зимову форму для солдатів, які в окопах у полях та лісах, чи на озброєння. За 372 мільйони, для прикладу, можна купити 4 тисячі елементарних мавіків (квадрокоптерів. — Авт.). Думаю, люди би з розумінням поставилися до такого розподілу грошей у час війни. Мені дивно, що уряд однією рукою підвищує податки, бо в бюджеті начебто бракує грошей, а другою витрачає їх на речі, які не пріоритетні.
Урешті-решт, нам треба думати, як даватимемо собі раду наступного року. Адже бачимо зміни на міжнародній арені, зокрема у США, які є нашим головним донором. Дональд Трамп сказав, що, можливо, скоротить допомогу Україні у 2025му. А в нас половину державного бюджету, зокрема соціальні видатки, покривають завдяки зовнішньому фінансуванню — кредитам, грантам, допомозі, передусім США, Канади та Євросоюзу. Нам може не вистачати грошей навіть на заморожені соціальні видатки. Тож навіщо оце розбазарювання коштів?!
● Є. Кравчук:
— Ці гроші не можуть піти на дрони, бо на оборону ми витрачаємо кошти, які Україна заробляє сама — з податків, митних зборів, ОВДП тощо. А культуру, соціальну сферу фінансуємо коштом західних партнерів та міжнародних інституцій. Якщо не витратити їх, наприклад, на книжки, то можна витратити на будівництво 30 кілометрів дороги. На мій погляд, усе-таки краще на книжки.
● Т. Шамайда:
— Треба розуміти, що не існує у світі жодної успішної держави, яка б не приділяла значної уваги розвитку своєї культури. Держави, які вважали, що культура — це щось другорядне, третьорядне, або просто зникли з мапи світу, або є відсталими на сьогодні. Культура — книжки, музика, мистецтво, фільми, мультфільми — створює суспільство освічених та відповідальних людей, які можуть одне одному довіряти й будувати ефективні інституції. А від інституцій залежить розвиток економіки, політики та безпека держави. Ця війна — війна за нашу ідентичність. Чому Росія на нас напала, вбила тисячі українців, зруйнувала наші міста й села, чому кладе своїх солдатів десятками й сотнями тисяч? Тому що хоче стерти нашу ідентичність. Щоб ми не були українцями, не мали окремої культури, а були частиною “русского народа”, російськомовними, російсько-культурними людьми. І вона веде війну не лише танками та ракетами, а й у культурному просторі.
Росіяни кидають усі сили на війну, проводять русифікацію на окупованих територіях, щоб заволодіти мізками людей. Вони роблять це у себе, щоб забезпечити єдність своєї імперії та мобілізувати населення, і по всьому світу, бо розуміють, що через книжку, кіно, театр можна мати вплив. Зрозуміло, фінансування армії для нас пріоритет. Але протиставляти тут культуру й оборону недоречно.
