Скандал довкола 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ, де з військових, які вживають спиртне, знущалися командири, показав ще одну проблему в армії — алкоголізм. Аліна Михайлова, керівниця медичної служби батальйону “Вовки Да Вінчі” імені Дмитра Коцюбайла, написала у соцмережі, що “пияцтво й наркотики — це рак армії”.
“Я бачила, що таке пияцтво й наркоманія на фронті — коли солдат на позиції тримає не автомат, а пляшку. Коли людина, яка має тебе прикривати, шукає чергову дозу або склянку. Це не просто слабкість — це загроза життю кожного навколо”, — зазначила вона.
Секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, нардеп і військовий Роман Костенко також назвав пияцтво у ЗСУ ганебним явищем, наслідки якого часто трагічні. “Бачив, як дії людей у стані алкогольного сп’яніння призводили до смертей. Потім ці люди тверезіли й плакали, але вже нічого не можна було змінити”, — наголосив нардеп. Та чому любителі оковитої потрапляють у військо? І як зрештою побороти пияцтво в нашій армії?
— Мобілізовуючи військовозобов’язаних, ТЦК та СП не оцінюють, чи зловживають вони спиртним або наркотиками. І потім клопіт мають командири. Адже на такого солдата не можна покладатися, бо він може напитися, йдучи на позицію або й на самій позиції. І цим наражає на небезпеку не лише себе, але й побратимів, — зауважує Микола Мельник, старший лейтенант ЗСУ, екскомандир роти 47ї бригади. — Знаю, що багато військовослужбовців втрачали пильність через алкоголь й гинули. І нерідко керівництво бригад заплющує очі на те, що в крові загиблого був алкоголь, аби родина такого бійця могла отримати виплати.
— У сільській місцевості багато чоловіків мають проблеми, пов’язані з алкоголем, — додає Андрій Жолоб, екскерівник медичної роти 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. — Будьмо щирі, саме звідти відбувається мобілізація великої частини особового складу до навчальних центрів. І от умовно Василь чи Степан, який до війська щодня заглядав у чарку, стає штурмовиком. Ви думаєте. що він кине на війні пити?! Помиляєтеся, та він робитиме все, щоб мати свою півлітру. І коли його поставлять у наряд на спостережний пункт, то він нічого не наспостерігає, й умовна російська ДРГ може зайти і знищити всіх його побратимів. Але біда в тому, що інших, не таких бійців ми не маємо.
— Який досвід боротьби з пияками в армії? Чи діють правові механізми?
● А. Жолоб:
— У мене в роті був військовослужбовець, який виносив наш ротний провіант і міняв його на спиртне. Це був водій медичного евакуаційного автомобіля. Коли треба було виїжджати, то цей боєць був п’яний. Замість нього їхали інші — втомлені, які щойно повернулися з виїзду. Я звернувся до командира бригади й розповів про ситуацію. Водія-пияка вдалося перевести в дорожньо-ремонтний підрозділ ЗСУ. Але списати з армії таку людину практично неможливо.
— Командир може притягти бійця-пияка до дисциплінарної відповідальності: провести службове розслідування, а далі, згідно з наказом, матеріально покарати, — зауважує Олег Леонтьєв, адвокат з питань мобілізаційного законодавства та проходження військової служби. — Ще варіант — оформити матеріали про адмінправопорушення, відправити їх до суду. Але треба зібрати докази, що військовослужбовець був у стані алкогольного сп’яніння (відеофіксація, протокол опитування свідків). Драгери й газоаналізатори мають бути сертифіковані. Якщо таких немає, то бійця треба везти на забір аналізів у медичний заклад, який визначений облздороввідділом. Такі не завжди є близько від військової частини. За пияцтво в умовах воєнного стану передбачено штраф у розмірі від 17 до 34 тисяч гривень чи утримання на гауптвахті від 10 до 15 діб. Але і гауптвахт у нас мало.
● М. Мельник:
— Так, командир, виявивши п’яного бійця, може його оштрафувати. А той може тоді сказати: я не отримую зарплати, то навіщо мені йти у бій?! І в підрозділі вже буде мінус один піхотинець.
— Чи припустима жорстокість у боротьбі з “аватарами” (так у війську називають пияків)?
● М. Мельник:
— Жорсткість не повинна породжувати жорстокість. Спершу мають бути виховні заходи щодо таких осіб. У моєму підрозділі теж були бійці, які зазирали в чарку. Деколи я телефонував дружині й розповідав про поведінку таких військових. І це певний час діяло.
Звісно, цивільні шоковані, коли бачать солдата, який сидить “на ямі”. Але нехай запитають побратимів, які його в’язали, щоб він їх не постріляв, чи це припустимо. Загалом повинна працювати військова юстиція, яка мала б відати такими справами.
Ще один момент. На жаль, військові традиції також пов’язані зі спиртним. Заведено підставляти склянку, обмиваючи чергові звання, нагороди... На мене колись дуже образилися за те, що відмовився пити зі старшими по званню. Так, важко йти проти системи, але можливо. Бо якщо командир сам п’є, то чого тоді вимагати від простого солдата?!
