1 травня цього року у “Вікні життя” Львівського перинатального центру спрацювала сигналізація. Працівники медзакладу виявили хлопчика віком приблизно два місяці. Про дитину повідомили у відповідні служби. А вже через декілька днів у перинатальний центр прийшла жінка, яка стверджувала, що вона мама покинутого хлопчика і хоче забрати свого малюка.
“Та віддати хлопчика ми не могли, оскільки вже розпочали юридичну процедуру щодо немовляти, — розповідає Марія Малачинська, директорка КНП ЛОР “Львівський обласний клінічний перинатальний центр”. — Жінка звернулась до суду з відповідною позовною заявою. Згідно з ухвалою судді, нам було заборонено вчиняти будь-які дії щодо надання хлопчикові статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. Як наслідок, малюк залишався у перинатальному центрі майже сім місяців, допоки мама отримувала всі необхідні юридичні документи, щоб забрати сина”.
У рішенні суду викладено обставини, за яких жінка залишила дитину у “Вікні життя”. Хлопчик народився у Харкові. Невдовзі мама разом з ним переїхала до Львова. Після пологів та переїзду вона недобре почувалася, навіть звернулася за консультацією до спеціаліста й зрозуміла, що в неї післяпологова депресія. Через погіршення психологічного стану жінка діяла необдумано та емоційно, залишивши дитину без жодних документів у “Вікні життя”. А за декілька днів зрозуміла, що любить сина та хоче його виховувати, тому повернулася у перинатальний центр, щоб забрати малюка. У цій цивільній справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. Наприкінці листопада набрало законної сили рішення Сихівського районного суду Львова, яким позивачку визнано матір’ю дитини. Хлопчик уже живе з мамою.
Загалом в Україні налічується декілька десятків “Вікон життя”. У деяких з них за роки існування не залишали жодної дитини. А, до прикладу, у “Вікні життя” при Київському міському центрі перинатальної та репродуктивної медицини до початку повномасштабного вторгнення фіксували п’ять таких випадків, за минулий рік — три.
Цьогоріч немовля принесли у “Вікно життя” у Кременчуці. Мати залишила дитину через декілька годин після своєї виписки. Біля хлопчика були всі його документи й записка, в якій йшлося, що дитина здорова, а мама молитиметься за найкращих батьків для малюка.
Також нещодавно виконком Мукачівської міськради вирішив влаштувати до КНП Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям “Діва Марія” немовля, яке залишили у “Вікні життя” при обласній дитячій лікарні.
— У Львівському перинатальному центрі “Вікно життя” працює з 1 серпня 2019 року. З того часу тут залишили дві дитини, — розповідає Марія Малачинська. — Це спеціально облаштоване місце, де батьки, які з певних причин не можуть опікуватися немовлям, можуть його анонімно залишити. Біля вікна немає камер спостереження, створені умови безпеки для дитини. Людину, яка залишає тут немовля, ніхто не буде розшукувати чи кримінально переслідувати (якщо на дитині немає слідів насилля). “Вікна життя” — це можливість для батьків анонімно, не наражаючи на небезпеку, передати свою дитину під опіку.
— Ми працюємо з жінками, з родинами, де існує ризик, що дитина залишиться за межами сім’ї, — розповідає Дар’я Касьянова, програмна директорка “СОС Дитячі містечка Україна”, голова правління ГС “Українська мережа за права дітей”. — На жаль, стикалася з випадками, коли жінки викидали дитину в туалеті, залишали на смітнику. У таких ситуаціях “Вікно життя”, можливо, й непогане рішення. Але слід усвідомлювати, що це також ризик. Адже існування такого місця може стимулювати батьків віддавати дітей. Тому тут треба розглядати інші інструменти, окрім “Вікна життя”. Раніше в Україні дуже активно працювали Центри матері й дитини, в яких приймали жінок з третього триместру вагітності (з 6-го місяця). Тобто таких, які опинилися у складній життєвій ситуації і ще не вирішили, чи залишати дитину. З ними там працювали досвідчені фахівці. І завдяки цьому майже 80% жінок не покидали своїх дітей.
— А з яких причин жінки найчастіше відмовляються від своїх дітей?
● Д. Касьянова:
— Зазвичай йдеться про неповнолітніх дівчат. Нерідко згвалтованих. Чи жінок, які постраждали від домашнього насильства. Або ж дівчат-підліток, які побоялися зізнатися батькам про свою вагітність.
А ще є таке поширене явище: жінка дізнається, що вагітна дівчинкою, а чоловік не хоче доньки й каже дружині робити аборт. Вона ж вирішує народжувати, а потім відмовляється від дитини. Ми працювали і з жінками, які були вагітними третьою дитиною — дівчинкою, і чоловіки вимагали відмовитися від немовляти. Знаю й випадки, коли мама дитину покинула, а батьки чоловіка її забрали. Іноді жінки позбуваються немовлят з інвалідністю. У всіх цих випадках потрібно робити все можливе, щоб діти залишалися у своїх сім’ях або дуже швидко потрапляли в нові. Важливо також, щоб люди у скруті знали, куди звертатися за допомогою.
— Чи часто породіллі відмовляються від дітей ще в пологовому?
● М. Малачинська:
— Якщо жінка після пологів повідомляє, що хоче відмовитися від дитини, з нею починають працювати психологи. Ми робимо все, щоб виписати дитинку з пологового разом з мамою. Але, на жаль, не завжди це вдається. За п’ять років у нашому центрі відмови написали 11 породіль.
— Скільки часу є у жінки, котра залишила дитину в пологовому, аби повернути немовля, якщо вона одумається?
● М. Малачинська:
— Батьки мають право протягом двох місяців забрати дитину. Далі, відповідно до норм Сімейного кодексу, вона може бути усиновлена. Аналогічна ситуація і з малюками з “Вікна життя”. Їх можуть усиновити через два місяці після відмови.
