Напередодні Різдва кожен із нас стає трохи дитиною та починає вірити в дива. Господині, за давньою традицією, кладуть часник на чотири кути столу під скатертину, щоб відігнати від оселі злих духів. На підвіконні залишають миску з кутею і ложками на всю ніч, щоб душі померлих родичів могли пригоститися.
Магічне мислення присутнє і у нашому повсякденному житті. Тричі стукаємо по дереву — щоб не наврочити, червону нитку вбираємо на зап’ясток — від лихого ока, носимо амулети й про всяк випадок тричі плюємо через ліве плече, якщо дорогу перебігла чорна кішка. Звідки це в нас? Шкодить нам чи ні?
— Магічне мислення сягає корінням у минуле і є частиною культури прадавніх народів. А Зігмунд Фройд, видатний австрійський психолог, психіатр і невролог, вважав цей тип мислення характерним для дітей 3 — 5 років, — каже Ігор Корнієнко, кандидат психологічних наук, фахівець з практичної психології. — У цьому віці людина має величезну віру в могутність своїх бажань. І впевнена: все має статися тільки тому, що вона цього сильно хоче. Ця, по суті дитяча впевненість, часто не покидає і дорослих, які вплітають символи, ритуали у своє життя. Бо загалом нам простіше повірити в прикмети, ніж навчитися протистояти труднощам, комфортніше шукати причини того, що відбувається з нами, в інших людях або певній ситуації, позиції світил на нічному небі. І навпаки: той, хто звик нести відповідальність за все, що відбувається з ним, шукатиме причину в собі.
— То магічне мислення шкідливе?
— У більшості випадків — ні. Часом воно навіть допомагає взяти під контроль тривожність. Пов’язали червону нитку на зап’ясток — і підсвідомо вмикаємо психологічний механізм захисту, віру в те, що все буде добре. Побачили райдугу на небі — і хороша прикмета налаштовує на позитивний лад, заспокоює, знімає нервову напругу.
Нерідко матері дають своїм дітям амулети на удачу, кажуть: “Носи, то твій оберіг”. Мамі завдяки цьому менш тривожно, це плюс. Але якщо син-воїн, покладаючись на захист лише амулета, поводитиметься необдумано на війні, це мінус.
Зовсім ненормально, коли людина будує своє життя довкола ритуалів. Нав’язливі думки, страхи можуть підштовхувати до компульсій — ірраціональних дій. Так буває в осіб з обсесивно-компульсивним розладом чи генералізованим тривожним розладом. Людина наче й бачить, що багаторазове повторення того чи іншого ритуалу не дає бажаного результату, але відчуває непереборне бажання це знову робити. Ще гірше, якщо тривожні передчуття збуваються, тоді ірраціональні дії повторюються знову і знову.
— Чи є люди, непідвладні магічному мисленню?
— Загалом особи, які мають звичку контролювати своє життя, самостійно приймати рішення, менш схильні до магічного мислення. Для них очевидно: ми притягуємо удачу в своє життя нашими ж діями, а всілякі ритуали й амулети — це лише ілюзія!
Утім на різдвяні свята навіть найбільш раціональним із нас дуже хочеться пустити в своє життя бодай краплину магії. Замріяти собі щось особливе. Підняти рівень нейромедіатора, “гормону задоволення” дофаміну. І повірити, що потаємне бажання обов’язково збудеться. А чому б і ні?
