Інна Суверток з Вінниччини не один рік експериментує на своїй присадибній ділянці з баклажанами. Висаджує розсаду цього овочу у відкритий грунт наприкінці травня або на початку червня, коли минає небезпека приморозків.
“Баклажани дуже вимогливі до тепла і світла, а тому їх вирощують зазвичай з розсади. Її висаджую на відстані 30 — 40 сантиметрів одна від одної, відстань між рядами роблю 30 — 50 сантиметрів, — розповідає Інна Суверток. — Якщо сорт, як то кажуть, пишний, то він вимагає більше місця, й відстань між рослинами варто збільшити до 60 сантиметрів. Загалом баклажани добре розростаються, тому важливо, щоб кущики росли не дуже густо. Якщо садите високорослі сорти, треба обов’язково підв’язувати пагін. Перед садінням у кожну ямку можна насипати трішки перегною. Він і захистить кореневу систему рослини від переохолодження, і підживить її”.
За словами городниці, цій рослині чудово підходить гумусний родючий грунт, добре родять баклажани і на суглинисто-піщаних землях. Але варто дотримувати вимог сівозміни, не висаджувати синенькі два роки підряд на тому самому місці або ж після пасльонових, зокрема картоплі, перцю, томатів, бо вони мають спільні хвороби та шкідників. Також вкрай важливо обрати для цього овочу правильних сусідів.
“Радила б садити баклажани подалі від бульби. Якщо місця на городі мало, то хоча б відділяти їх рядками моркви чи столового буряку. Перш ніж висадити, замочую розсаду (корінці) у розчині препарату проти жуків. І шкідник оминатиме такі рослини. Якщо ж ви проти будь-якої “хімії”, то є чудовий лайфхак, — додає Інна Суверток. — Обріжте півторалітрову пляшку з-під води, залишивши тільки циліндр. Посадили розсаду — накладіть цю “тепличку” зверху так, щоб добре трималася в землі. Жуки переважно повзають, тому їм буде важко дістатись до баклажанів у пляшці (коли на рослинах починають з’являтися плоди, пляшку слід забрати)”.
Городниця з Хмільника Олена Ксенченко наголошує: баклажани люблять поливання. Проте не слід їх і перезволожувати.
“Поливання дуже холодною водою може призвести до опадання плодових бруньок і гальмування розвитку рослин. А через надмірне зволоження рослини можуть жовтіти й скидати листя. Надлишок вологи призводить до розвитку грибкових хвоpоб й ускладнює запилення, — розповідає Олена Ксенченко. — За сезон я проводжу щонайменше три підживлення. Використовую як комплексні мінеральні добрива, так і органічні, чергуючи їх. Зокрема, під час плодоношення варто використовувати азотно-фосфатні добрива. А для зміцнення стебел готую таку підживку: розчиняю столову ложку перекису водню в літрі води й поливаю цим баклажани під корінь. Ефективний кропив’яний настій з додаванням попелу. Кілька жмень зелені треба подрібнити, висипати у пластиковий контейнер, налити туди теплу воду (так, щоб покрила рослини) й накрити. Нехай постоїть так два тижні. Щодня цю суміш бажано помішувати. Потім літр настою треба розвести у десяти літрах води й додати склянку деревного попелу. Таке добриво містить потрібний баклажанам азот й інші мікроелементи”.