На екрани українських кінотеатрів вийшла ще одна стрічка про війну на Донбасі — "Позивний "Бандерас", пише газета Експрес. Її доволі прихильно зустріли глядачі.
Цікаво, що режисер Заза Буадзе, відомий за фільмом "Червоний", запросив до роботи не тільки професіональних акторів, а й учорашніх бійців. Один із них — Микола Змієвський, який понад рік провів на фронті, у 79-й аеромобільній бригаді. До війни він працював помічником сталевара.
"Так, це правда, — каже виконавець ролі "Бороди". — Причому робота біля електропечі була доволі високооплачуваною. Ми отримували дуже хороші зарплати. Плюс соціальний пакет: страховка, санаторій тощо. Та, повернувшись із фронту, я залишив усе це в минулому житті й вивчився на бариста. (Спеціаліст із приготування кави. — Авт.). Навіть знаходив щось спільне в першій та другій професіях. Хоча остання, звичайно, більш творча... Тепер ось — кіно, куди я потрапив зовсім випадково. Усе — завдяки друзям".
Звичайно, під час зйомок Миколі Змієвському стали у пригоді навички, здобуті на війні. Тож "вживатись у роль" не довелося. Хоча треба було і попітніти: наприклад, сцену бійки з головним героєм, яка на екрані йде три-чотири хвилини, фільмували дванадцять годин!
"Я трішки боявся йти на прем’єру. Можна сказати, навіть соромився, — признається новоспечений актор. — Переживав, що, може, зробив щось не так і треба було інакше... Проте хлопці, з якими служив і які бачили фільм, сказали: "Супер! Ти — молодець", "О, ти класно бився!" Та й люди підходять на вулиці й дякують за роботу. Хоча я сам, напевно, ще до кінця не усвідомлюю, що насправді відбулося... Зрештою, слава й популярність мені не потрібні!"
Він і нині не дуже говіркий — перш ніж відповісти на деякі мої запитання, робить тривалі паузи. Можна тільки уявити, яким Микола Змєєвський повернувся з фронту і що було б, якби не зустрів фахівців ГО "Побратими". Тепер він сам готовий простягнути руку допомоги тим бійцям, які мають посттравматичний синдром.
"Знаєте, на війні в людини дуже змінюються погляди та цінності, — каже 41-річний Микола Змієвський. — На те, що було раніше, дивишся абсолютно іншими очима. Розумієш, що треба жити тут і тепер, а не завтра... Чи було мені страшно на фронті? На мою думку, страх — це своєрідна сходинка до досконалості. Тобто ти боїшся, але робиш і водночас — ростеш. Що важче тобі при цьому, то легше буде потім... Часто тепер згадую таку приказку: якщо сумніваєшся, не роби, а якщо робиш, не сумнівайся!"
Насамкінець цікавлюсь у мого співрозмовника, як він витратив отриманий гонорар за зйомки у фільмі "Позивний "Бандерас".
"Роздав борги, — каже Микола Змієвський. — Я до грошей ставлюсь легко — це просто ресурс. Сьогодні вони є, а завтра немає. Тим паче що розумію: гроші, які легко приходять, так само і йдуть. Інша річ — зароблені важкою працею..."
До такої він зараховує і роботу кінематографістів. Адже про багато речей, що відбуваються за кадром, глядачі навіть не підозрюють. До речі, свою подальшу кар’єру уродженець Кривого Рогу пов’язує з кіно. Принаймні після "Позивного "Бандерас" знявся ще у двох проектах, один із яких — французький. Тож цілком можливо, що ми ще почуємо це ім’я.
Богдан БОНДАРЕНКО
