"Ой зерниста кукурудза, качани біленькі, усі ідуть на толоку, старі та й маленькі", — радісно співає 63-річна Марія Котюк, учителька із села Вільшаниця, яка чекає на помічників. Ну що ж, ходімо до неї!
Жінка каже, що тепер лупійні толоки — уже не так допомога, як шанування давніх традицій, пише газета Експрес. Адже кукурудзу можна зібрати комбайном, полущити на спеціальній металевій лущарці... Але спілкування, пісень, жартів не замінить жодна техніка.
Тим часом на подвір'я до пані Марії вже прийшли п'ять жінок. Усі в святковому одязі: вишиті сорочки, квітчасті спідниці, на головах — новенькі хустки. Саме так ходили здавна на толоки.
"Сторіччями в селах люди допомагали одні одним, особливо опікувалися вдовами, одинокими, сиротами, каліками,— каже Наталія Архамула, секретарка сільради.— І така громадська допомога була не лише роботою, але й святом, де люди спілкувалися. Парубки та їхні батьки придивлялися до дівчат і думали, до кого б сватів засилати, а дівчата теж шукали свою долю серед хлопців. Бо в роботі завжди видно, хто ледачий, а хто — працьовитий. Проте сьогодні на лупійні толоки сходяться переважно жінки та дівчата, і судженого тут уже не шукають".
...За мить зі сміхом і жартами жінки сідають на дерев'яні ослінчики й беруться до роботи. Кожен качан оббирають від шумилиння, відривають потемнілі приймочки та вкидають у кошики.
"Вправна господиня за хвилину наобирає 6 — 8 качанів, — ділиться Марія Котюк. — За годину це 380 — 480 штук. Та після години роботи болять руки — ми вже не такі сильні, якими були наші мами і бабці. Загалом за три-чотири години лупійної толоки 5 — 6 жінок начищують добру тисячу качанів. Помічниці не дуже поспішають, не перевтомлюються, поговорити, пожартувати і поспівати встигають".
Пані Котюк розповідає, що обчищені від шумилиння качани складає у сухому теплому місці, переважно на горищі, аби просохли, згодом лущить, меле та додає у корм свиням, годують нею і корів, кролів, часто варять кашу. Шумилиння теж не пропадає — це корм для худоби. А великі качани залишають на насіння.
До речі, за участь у толоці ніхто плати не бере. Але почастувати помічників — обов'язок господарів. А в середині ХХ століття для великих гуртів лупійників навіть музик наймали!
