23 лютого минає 140 років із дня народження видатного художника.
Багато хто вважає його генієм, є й такі, що називають нездарою. Однак важко знайти того, хто взагалі ніколи не чув про "Чорний квадрат" і його творця – Казимира Малевича: уродженця Києва, батька супрематизму, який на початку минулого століття перевернув мистецький світ догори дригом, художника, лише за одну роботу якого сучасні колекціонери віддають десятки мільйонів доларів.
Вулиця Малевича? Даруйте, вам не туди
Як відомо, знаменитий митець народився у Києві. Втім не там, де нині розташована вулиця Малевича (раніше вважали, що художник народився на вулиці Бульонській, яку й перейменували на його честь). Наклавши давні мапи на сучасні, проаналізувавши низку документів в архівах, дослідниця Тетяна Філевська з’ясувала, що першим рідним домом Казимира Малевича був будинок на вулиці Жилянській, який однак до наших днів не зберігся. Він розташовувався поблизу сучасного будинку №63.
“Казимир був первістком у сім’ї Северина та Людвіки Малевичів, — розповідає газеті "Експрес" Тетяна Філевська, малевичезнавиця. — Після Казимира на світ з'явилося ще четверо його братів та сестер. Однак саме найстаршого сина мама любила найбільше”.
Малевич і Україна
Донині точаться суперечки: то чий Малевич? Росіяни називають його своїм художником, оскільки значну частину свого життя Малевич провів власне в Росії, там він і похований. Ми, українці, вважаємо його своїм. Сам митець, зрештою, не раз називав себе українцем, він володів українською мовою та використовував її у листуванні. До слова, батьки художника мали польське коріння.
Хай там як, та український слід у душі митця був доволі глибоким. Саме Україна стала першим натхненням Казимира Малевича. Дитинство та юність художник провів в українських селах. В одному з них митець і взяв до рук пензля.
Батько Казимира був інженером цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала. 1890 року, на запрошення підприємця Павла Харитоненка, Малевичі прибули до харківського села Пархомівка, де прожили п'ять років. Саме там малий Казимир і навчився малювати, спостерігаючи як місцеві жінки прикрашають стіни своїх хат, віконниці і печі різними орнаментами, зображеннями тварин та квітів. Він залюбки допомагав майстриням виводити розмаїті візерунки, що й підтверджує в автобіографії.
За словами Тетяни Філевської, українське народне мистецтво було першим художнім натхненням Малевича, зокрема його неабияк захоплювала гармонія та яскраві кольори вишивки.
"Згодом Малевич отримав можливість відвідувати Київську рисувальну школу Миколи Мурашка. – продовжує Тетяна Філевська. — Там художник потрапив під вплив Миколи Пимоненка. Він відвідував його майстерню й потім усе життя називав учителем.
Пізніше Малевич безуспішно спробував вступити у художнє училище в Москві. Зрештою, повноцінної художньої освіти Казимир так і не отримав”.
Згадуючи про українське натхнення Малевича, не можна оминути й Києва, рідного міста художника, де він працював у 1928-1930 роках. З допомогою друзів і знайомих влаштувався там викладачем в художньому інституті. “На противагу Москві, де в той час чинили тиск на представників формального мистецтва, Київ став осередком авангардної енергії, — каже Тетяна Філевська. — Сюди емігрували чимало художників, режисерів та інших творчих особистостей”.
До речі, Малевич створив у Києві імпресіоністичний пейзаж "Святошин".
Чорний квадрат
Ні для кого не таємниця, що це — найвідоміший твір художника. Картина народжувалась так, як і багато геніального загалом, — автор називав цей процес “осяянням” і не міг ні їсти, ні спати, поки не зробив останнього мазка на полотні.
"Коли Малевича згодом спитали, що він відчував під час писання "Чорного квадрата", то художник казав, що між ним і полотном неначе спалахували червоні блискавки, — каже Тетяна Філевська. — Картину він створив на одному подиху, щойно викристалізувалась ідея. А що чистих полотен у ту мить не мав, узяв вже готову роботу, забілив її, знову покрив грунтовкою та став писати "Чорний квадрат”.
Вперше роботу показали світові у грудні 1915-го на "Останній футуристичній виставці картин 0,10" у Санкт-Петербурзі. Реакція публіки на “Чорний квадрат” була негативною, глядачі обурювались, називаючи витвір художника провокацією”.
Та хвиля критики “Чорного квадрата” не змогла зупинити старт супрематизму — нової філософії безпредметного мистецтва, яку він започаткував.
“Учні та послідовники Малевича підписувались чорним квадратом, робили нашивки на одяг у вигляді квадрата”, — додає Тетяна Філевська.
Щоправда, і донині багато залишається тих, хто вважає картину, яка спричинила прорив у мистецтві, всього лиш “плямою”. Сам Малевич описував цю роботу так: "Квадрат = відчуття, біле поле = "Ніщо" поза цим відчуттям".
Що цікаво, Малевича називають митцем, який зумів виразити у своїх супрематичних картинах відчуття невагомості. І власне слово “невагомість” вважається певним чином авторським неологізмом Малевича.
“Варто зазначити, “Чорний квадрат” 1915 року був частиною триптиху разом із чорним колом та чорним хрестом. Загалом сьогодні відомо принаймні про чотири "Чорні квадрати" Малевича, — додає Тетяна Філевська. — Інші "побратими" написані трохи пізніше. Другий — 1924 року, третій та четвертий на початку 1930-х".
Перший "Чорний квадрат" Малевича перебуває в архіві Третьяковської галереї у Москві. Його не виставляють на огляд - полотно зберігають у темному сховищі”.
Найдорожчі картини
Рекорд належить полотну “Супрематична композиція з синім прямокутником”, яке минулоріч продали на аукціоні в Нью-Йорку за 85 мільйонів доларів. Її було написано в січні 1916. "Супрематичну композицію" 1916 року продали на аукціоні Sotheby’s 3 листопада 2008 року за 60 мільйонів доларів. За "Містичний супрематизм (Чорний хрест на червоному овалі)" 1920-1922 вторгували 37,77 мільйона доларів.
***
У 1930 році Малевича заарештували у Москві. Звинувачували у тому, що він — німецький шпигун, адже перед цим повернувся з Німеччини. Під арештом художник перебував із вересня по грудень.
Помер Казимир Малевич у травні 1935 року в Ленінграді, похований у Москві.
