Пам’ять про небагатьох людей у світі увічнена аж трьома могилами. Одним з таких людей є португальський мореплавець Васко да Гама. Йдеться про гробниці у церкві святого Франциска в індійському місті Кочі (де помер і був похований мореплавець), лісабонському монастирі Жеронімуш (куди через 15 років перепоховали тіло) та кенотаф (символічна могила без небіжчика) у Національному пантеоні Португалії.
Яким же є внесок Васко да Гами у розвиток мореплавства? Чим важливі його географічні відкриття? І який вплив вони мали на розвиток людства?
Гвоздика дорожча за золото
Початок усім цим досягненням мореплавця Васко да Гами дали, дивна річ, нині звичні прянощі, а тисячу років тому — екзотичні й дуже дорогі східні товари: чорний перець, гвоздика, мускатний горіх, кориця. Вони були доступними лише для знаті, ними не тільки приправляли страви, їх використовували у медицині та косметології.
Спеції вирощували на далеких островах Південно-Східної Азії, які європейці узагальнено називали “Індіями”. Звідти індійські торговці доставляли їх у порти на узбережжі Індії та Шрі- Ланки. Тут товар закуповували арабські купці й через Індійський океан переправляли в порти на берегах Перської затоки та Червоного моря. Звідти спеції караванами перевозили через пустелю в середземноморські порти Леванту — насамперед в єгипетську Александрію. І вже з неї італійські торговці, переважно венеційці та генуезці, нарешті перевозили їх по морю в Європу, де спеції та інші східні товари, як-от пахощі, вишукані тканини чи слонову кістку, можна було продати за захмарними цінами.
Надзвичайна дорожнеча спецій у Європі і монопольне становище арабських купців та посередників з Генуї і Венеції у Середземномор’ї заохочували інші країни шукати альтернативні шляхи в таємничі “Індії”. Цим пошукам був даний додатковий стимул після захоплення османами в 1453 році Константинополя та перекриття венеційських і генуезьких торговельних шляхів через Босфор і Чорне море — останніх каналів торгівлі зі Сходом, що їх не контролювали араби.
Одним з можливих варіантів, який давав змогу обійти території, які контролювали маври, і потрапити напряму на багаті ринки “Індій”, був пошук гіпотетичного морського шляху на Схід в обхід Африки. Але ніхто в Європі в
XV столітті не знав, чи насправді існує такий шлях, а якщо так — то наскільки він безпечний.
Подорож Васко да Гами до Індії у 1497 — 1499 роках вказано чорною лінією.
Одним із перших ініціаторів пошуку морських шляхів був португальський принц Енріке, що дістав від нащадків прізвисько “Мореплавець”. Він організував та спонсорував систематичні морські експедиції для дослідження Північної Атлантики та Західноафриканського узбережжя. У 1488 році португалець Бартоломеу Діаш нарешті досяг південного краю континенту, який було названо мисом Доброї Надії, і довів, що берегова лінія Африканського континенту тут уперше повертає на північ, відкриваючи прохід з Атлантичного океану в Індійський. Щоб доплисти до Індії, залишалось тільки перетнути Індійський океан.
Три експедиції Португальської корони
Король Жуан II планував призначити очільником експедиції до “Індій” Ештевана да Гаму — батька Васко, але обидва не дожили до цього моменту. Тож у середині 1490-х років реалізацію плану продовжив новий король Мануел I, призначивши Васко да Гаму очільником експедиції. Васко добре знав математику, навігацію і астрономію, військову справу.
Перша експедиція у складі чотирьох кораблів із командою зі 170 осіб вийшла з гирла річки Тежу біля Лісабона 8 липня 1497 року і у травні 1498-го досягла Калікута (сучасне місто Кожикоде) на Малабарському узбережжі Південної Індії. Повернулася експедиція у серпні чи вересні 1499 року, зазнавши чималих витрат: уціліли лише два судна і 55 осіб, крім того, да Гама спіткала невдача в його основній місії — забезпечення торговельного договору з Калікутом. Водночас спеції, привезені з Індії двома кораблями, продали з величезним прибутком для королівської скарбниці (виторг у 60 разів перевищив видатки на експедицію).
Після цієї подорожі Васко да Гами Португалія стала відправляти до Індії щорічні морські експедиції, королівство уклало торговельну угоду з правителем Калікута і заснувало там факторію (торговельний пост), а спеції з Індії стали основою багатства Португальської корони. Але згодом португальці остаточно посварилися з арабськими купцями Калікута, факторію було спалено, а союз змінився на військове протистояння.
Щоб повернути порядок в Індії та заснувати там нові укріплення, у 1502 році король Мануел I відправив Васко да Гаму у другу експедицію, яка вирушила 10 лютого 1502 року. У жовтні 1502 року флот прибув у Каннанор (тепер Каннур). Місцевий раджа урочисто зустрів португальців і дозволив побудувати велику факторію. Завантаживши судна прянощами, адмірал попрямував до Калікута, де захопив міський порт і протягом двох днів обстрілював місто, перетворивши його на руїни. Мореплавець повернувся до Португалії у вересні 1503 року. Попри велику кількість привезених заморських товарів, да Гама не зумів виконати головного завдання експедиції — приборкати непримиренного заморина (титул) Калікута.
Після смерті короля Мануела I наприкінці 1521 року його син та наступник король Жуан III взявся за перегляд політики португальського уряду в Індії і призначив п’ятим віцекоролем португальської Індії 64-річного Васко да Гаму. В квітні 1524-го да Гама разом із синами Ештаваном і Паулу вирушив у свою третю й останню подорож до Індії, очоливши флот з 14 кораблів. Після важкої подорожі (затонули чотири чи п’ять кораблів) у вересні 1524 року експедиція прибула в Індію. Однак через три місяці після прибуття Васко да Гама захворів на малярію і напередодні Різдва 1524 року помер у місті Кочі. Його ж сини на початку 1525 року повернулися до Португалії.
“Колумбовий обмін”
Відкриття португальцями морського шляху до Індії привело до глобальних змін у світовій торгівлі. Арабські та венеційські купці втратили монополію на торгівлю прянощами й іншими східними товарами. Португалія перетворилась на потужну морську торговельну державу, тоді як ті країни, які контролювали цю торгівлю до відкриття морського шляху в Індію, або занепадали, або взагалі зникли. Так, протягом 20 років від часу плавання Васко да Гами припинив існування Мамелюцький султанат у Єгипті, який зміг перемогти монгольські полчища, але не зумів вижити без посередництва в торгівлі спеціями. Стрімко стали занепадати багаті торговельні міста узбережжя Суахілі в Африці та Малабару в Індії. Венеційська республіка також так і не змогла пережити удар від втрати монополії на торгівлю спеціями. У XVI столітті почався тривалий, але неухильний період її занепаду як світової торговельної потуги.
Новітні географічні знання, що їх наприкінці XV століття здобула Португалія, зберігали в суворій таємниці — тривалий час вони залишалися невідомими для решти країн Європи. Більшість мореплавців вважала неможливим обплисти Африку, оскільки, за давніми уявленнями, вона простягалась аж до Південного полюса. Це стимулювало інші спроби дістатися в Індію морем, зокрема пливучи в західному напрямку (ідея італійського географа й астронома Паоло Тосканеллі, яка виходила з уявлення про кулясту форму Землі). Це завдання стало мрією і сенсом життя досвідченого мореплавця та натхненного шукача золота Христофора Колумба, який, шукаючи шлях в Індію, відкрив Америку.
Не минулося і без негативних впливів, адже формування нових трансокеанських зв’язків і подальше розширення європейського впливу призвели до того, що європейські держави поступово колонізували більшу частину території планети. Ці процеси супроводжувалися визиском корінних народів, насильницькою культурною та релігійною асиміляцією, захопленням у рабство жителів Африки. Атлантична торгівля значною мірою витіснила італійські та німецькі держави, які покладалися на свої балтійські, російські та ісламські торговельні зв’язки.
Європейський економічний центр перемістився із Середземномор’я до Західної Європи...
