У Германа Лемана була бурхлива молодість. У віці 11 років, у 1870-му, його разом з молодшим братом Віллі захопили воїни індіанського племені апачі в штаті Техас.
Через дев’ять днів молодший брат зумів утекти, натомість Германа усиновив вождь апачів Карновіст. Пройшовши племінну посвяту й військове навчання, Леман брав участь у битвах проти техаських рейнджерів, мексиканців та іншого тубільного племені — команчів. Після смерті свого усиновителя він убив лікаря-апача й майже рік самостійно мешкав у преріях Техасу.
Пізніше Герман Леман приєднався до команчів, які називали його Монтехеною, і разом з ними воював проти індіанців та американської кавалерії. Після закінчення бойових дій Герман оселився у резервації Форт-Сілл, де його усиновив вождь команчів Куана Паркер.
У 1878-му, після восьми років життя серед туземців, він повернувся до своєїродини. Повернення до цивілізації далося Герману нелегко: він не їв свинину, не спав у ліжку, розмальовував обличчя, носив пір’я у волоссі й навіть намагався вбити сусідських свиней.
Згодом він знову вивчив німецьку мову, опанував англійську і займався різними підробітками. Герман двічі одружувався і мав п’ятьох дітей. Він завжди підтримував зв’язок зі своїми рідними братами й став місцевою знаменитістю завдяки своїм навичкам верхової їзди та стрільби з лука.