Вона знімалась у найкращих режисерів: від Федеріко Фелліні та Бернардо Бертолуччі до Роберта Олтмена й Клода Лелуша. Саме фільм останнього — “Чоловік і жінка” — приніс Анук Еме шалену славу. Та доленосна роль шлейфом тягнулась за зіркою усе життя...
...2006 рік. Париж. Театр “Мадлен”. До вистави — година чи навіть півтори. Я сиджу в світлій гримерці Філіпа Нуаре, про інтерв’ю з яким давно мріяв. Зірка комедії “Відчиніть, поліція!” охоче ділиться спогадами, сипле жартами та емоційно жестикулює. Раптом прочиняються двері й з’являється жіноча постать — Анук Еме.
Їхні погляди зустрічаються у повітрі й актор, ніби перепрошуючи, розводить руками. Мовляв, пардон, мадам, я тут трохи зайнятий. Коли ж актриса зникає у просвітку, пояснює мені, що зазвичай перед спектаклем вони з Анук Еме хвилин 15 — 20 спілкуються у гримерці. Задля того, щоб встановити емоційний контакт, який знадобиться потім на сцені. Проте цього разу традицію було порушено...
На великій афіші з чорно-білими портретами зірок виведено два слова — “Love Letters”. Як неважко здогадатися з назви, це вистава про кохання, викладена у листах. За одним столом Він — Філіп Нуаре, за іншим Вона — Анук Еме. Ніяких супердекорацій чи візуальних ефектів. Вони просто сидять на сцені й читають (буквально з аркушів) зворушливі рядки, від яких на очі накочується сльоза або, навпаки, з’являється усмішка...
Цікаво, що ту саму п’єсу на початку дев’яностих Анук Еме вже грала з іншим партнером — Жаном-Луї Трентіньяном. Так, так, знаменитим актором, який виконав головну роль у культовому фільмі “Чоловік і жінка”. Чорно-біла мелодрама, приправлена щемкою музикою Френсіса Лея (пам’ятаєте, той мотив — ша ба да ба да?), посідає особливе місце у фільмографії французької актриси. Попри те, що “Оскара” вона не отримала.
Зате статуетка дістались Клоду Лелушу. Тож не дивно, що він потім не раз запрошував Анук Еме в свої картини. Загалом парижанка зіграла у десяти проєктах метра, ставши однією з улюблених його актрис. Фіналом же їхньої співпраці був фільм “Найкращі роки життя”, що вийшов на великі екрани п’ять років тому. Через понад пів століття режисер знову звів разом героїв Жан-Луї Трентіньяна і Анук Еме. Причому цього разу в... будинку для літніх людей.
До речі, як і Клод Лелуш, наша героїня чотири рази ходила під вінець. Їй приписували чимало романів (наприклад, з Марчелло Мастроянні й Омаром Шаріфом), але до мерії вона ходила з обраними. З кимось шлюб протривав рік, з кимось — три, та найдовше — вісім років — поруч з Анук Еме затримався англійський актор Альберт Фінні. Він відкинув не одну пропозицію режисерів, побоюючись залишати вдома красуню дружину. Та й вона у той період фактично поставила кар’єру на паузу...
Можливо, ще й тому, що їй перестало подобатися відображення, яке бачила щоранку в дзеркалі. Магнетизм, котрий актриса випромінювала в молодості, як це часто буває, з роками втратив свою первісну силу. На щастя, Анук Еме вистачило глузду не піддатися “агітації” подруг відвідати клініку пластичної хірургії. Тож вона не поповнила лави тих актрис, які опинились під вмілими (чи не дуже) скальпелями. У будь-якому разі її “вислизаюча краса” не втратила своєї природності.
Із чотирьох шлюбів лише в одному — зі скандальним режисером Нікосом Папатакісом, який був десь на п’ятнадцять років старшим, народилась дитина. Причому — дівчинка. Тоді кар’єра Анук Еме лише набирала обертів, тож вона змогла присвятити себе сім’ї. До слова, Мануела, котра стала актрисою і продюсеркою, подарувала потім мамі онучку, а та — правнучку. Тож на схилі літ, на відміну від багатьох своїх колег, зірка не була самотньою.
...Її біографія закінчилась на 92-й главі. Саме стільки прожила ікона європейського кіно шістдесятих років. Ще весною парижанка зустріла черговий день народження, а на початку цього літа Анук Еме не стало. Відхід актриси збігся із похороном іншої французької зірки — співачки Франсуази Арді. Тож увага преси була прикута насамперед до останньої. Можливо, й на краще, адже наша героїня, кажуть, ніколи не любила шарварку довкола свого імені.
