28 липня в Україні відзначають свято Володимира Великого та День хрещення Русі, яке датують 988 роком. Цікаво: візантійські автори вважали, що Русь була хрещена ще в ІХ столітті, тобто за Аскольда, у 860 році.
Про самого князя Аскольда — мало достовірної інформації, зате багато припущень. Мовляв, ім’я, яке Аскольдові дали при хрещенні, — Миколай, — свідчить про те, що його хрещеним батьком міг бути папа. Або ж що він приймав хрещення у Болгарії, а не у Візантії...
— За 128 років до Володимирового хрещення, у 860 році, відбулося хрещення Русі з благословення константинопольського патріарха Фотія, — розповідає "Експресу" Сергій Шумило, директор Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні. — А передував цьому хрещенню похід князя Аскольда на Константинополь.
— Та чи є підтвердження цього?
— У жодному з візантійських та західноєвропейських історичних джерел не згадується про таку важливу подію, як хрещення Русі за князя Володимира, у Х столітті. Тим часом у багатьох джерелах є згадки про хрещення на Русі за князя Аскольда в IX столітті. Деякі історики вважають, що ця подія відбулася 860 року, незабаром після походу Аскольда на Константинополь. Інші стверджують, що вона сталася між 860 і 866 роками. Є підстави вважати, що хрещення відбулося все-таки в 860 році.
— Тобто саме 860 рік варто вважати часом початку християнізації Русі?
— Так. У 860 році руському війську на чолі з князем Аскольдом явилося під стінами Константинополя чудо Божої Матері. Це спонукало князя прийняти християнство. Того ж 860 року Русь і Візантія уклали договір “миру і любові”, однією з умов якого було хрещення руського князя та його дружини. І саме на виконання цього договору з Константинополя на Русь у 860 році відправлено християнських місіонерів на чолі з православним єпископом.
Тож цілком виправдано саме цей рік вважати часом початку християнізації Русі.
— У яких ще джерелах згадується про хрещення Русі у 860 році?
— Про Аскольдове хрещення найбільш детально писав онук імператора Василія Македонянина — Константин Багрянородний, з чого можна зробити висновок, що в IX столітті хрещення було добровільним волевиявленням, без загальнообов’язкового примусу людей до зміни віри. Також і в Никонівському літописному зведенні, яке донесло до нас уривки київського літописання IX — X століть, знаходимо цінні свідчення про цю подію.
Розповідь про похід руського війська на Константинополь і прийняття Руссю в IX столітті християнства бачимо і в Синопсисі Київському, у Степенній книзі, Мазуринському літописці, “Хронографе западнорусской редакции 1512 года”, Московському “Большом катехизисе” 1627 року і в інших літописних джерелах.
Навіть у церковному статуті князя Володимира йдеться про факт прийняття християнства на Русі за патріарха Фотія. Хрещення Русі в IX столітті згадують і арабські хроніки Ібн-Хордадбега, ал-Масуді та інших. Повідомляє про це сербське “Сказание въкратце сущим от Адама до дньшняго времени”, а також болгарський переклад літопису Манасії. Згадується про хрещення Русі в IX столітті у багатьох візантійських джерелах-хроніках.
Також є згадки про цю подію в листі римського папи Миколая до імператора Михаїла від 28 вересня 865 року.
АЛЬТЕРНАТИВНА ДУМКА
— Гадаю, що історія про хрещення Русі за Аскольда — це радше легенда, яка виникла через помилку літописця, — коментує Анатолій Бабинський, науковий співробітник Інституту східнохристиянських студій імені Андрея Шептицького, коледж святого Михаїла Торонтського університету. — Найімовірніше, Аскольд помер і був похований як язичник у Києві.
У “Повість временних літ” дані про похід Аскольда і Дира на Константинополь перейшли з грецького джерела. Тобто автор, який укладав літопис, знайшов інформацію про те, що якийсь “народ росів” близько 860 року напав на Константинополь, але потім охрестився від греків і прийняв єпископа з Візантії.
Автор літопису пов’язав описані події з історією Київської Русі лише на підставі збігу назви. Грецькі джерела повідомляють, що загадкові “роси” охрестилися цілим народом. Та до сьогодні не відомо, хто були ці люди і чи мали вони слов’янське походження. Можливо, це була одна зі станиць варягів, а не представники Київської Русі.
Читайте також про перший в історії фільм із сценою сексу, який знімали у Карпатах.