У самому розпалі — жнива. Сьогодні вже, мабуть, ніхто серпом не зрізає колосся на неозорих ланах. А століття тому все було саме так. Як проходили жнива у наших предків?
— Цей процес складався із зажинок, жнив та обжинок, — розповідає етнографиня Галина Олійник. — На зажинки (початок збору врожаю) вставали о 4 — 5-й ранку, одягали святковий одяг, брали зі собою обід та відправлялися на ниву. Їй обов’язково кланялися, читали молитви.
У день зажинків робили 5 — 7 снопів або стільки, скільки є членів родини. Їх ставили півколом, розстеляли святкову скатертину і починали обідати. До трапези кликали духи предків, адже саме їх просили цю ниву оберігати. Коли йшли із зажинок додому, то встромляли в землю серп, щоб він оберігав її. Газдівський серп ніхто не мав права дістати зі землі. Оскільки зажинки вважалися величезним святом, то вже вдома люди часто продовжували гостювання.
Наші предки вірили, що в цей день не можна було нікому нічого позичати, сваритися. У хаті розмовляли дуже тихо.
— А як готувалися до зажинок?
— Коли зажинали трохи ниви, то запрягали коня у віз і виводили його пастися на стерню, аби нива його прийняла, і йому легко було возити цей хліб додому. Молоді парубки в селі трафували дороги (поливали водою та гупали колодами) — вирівнювали їх. Це робили для того, аби всі могли без проблем довезти возом свій хліб.
— Після цього обряду і розпочиналися жнива?
— Так. Першу ниву гуртом зажинали у вдови. Це свідчить про вміння українців об’єднуватися для допомоги. До речі, жати могли і в неділю — якщо бачили, що пшениця може осипатися чи наближається громовиця. Наші предки казали: святий хліб святій неділі рівня. Тож зранку йшли на службу Божу, молилися і далі, не переодягаючись, йшли жати.
Наші предки казали: святий хліб святій неділі рівня.
А на свято Іллі (2 серпня) вже мав бути новий хліб на столі. До речі, якщо у хаті була дівчина на виданні, зерно з першого снопа залишали на коровай для її весілля.
— Коли вже весь хліб зібрали, то що робили тоді?
— На полі часто залишали недожатий шмат ниви. Цю пшеницю на кінці переламували і називали її Петровою, або Спасовою бородою. Хлопці старалися пролізти під цим зігнутим збіжжям: вірилося, хто це зробить — той буде дуже багатий. Останній сніп називали “дід”. Його святково вносили у стодолу і саме з нього пізніше робили дідуха на Різдво.
У багатьох селах після обжинок гуртом йшли до найкращого газди й одягали йому величезний вінок на плечі. А господар закликав усіх “горілочку пити, Божий світ хвалити”. Після цього ще святково молотили цей хліб. Перша молотьба на току проходила завжди урочисто.
— Чи правда, що в селах женці мали особливу повагу?
— Так! Це була дуже важка і свята праця. Женці мали право відпочивати 1 — 2 години, для них готували обід. Казали, доброго робітника треба гарно годувати, щоб на другий рік знову прийшов на це поле жати!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, якою в різні епохи була тривалість життя людини
