На початку червня 1909 року у Львові відбувся велелюдний з’їзд Галицького товариства мисливців. Краківська газета Nowości Illustrowane повідомляла про велику кількість його учасників, що свідчило про зростання інтересу до полювання — тогочасної розваги аристократів.
“Традиційно на завершення з’їзду відбулися змагання зі стрільби на військовому стрільбищі “Кортумівці”. Суддями виступали вищі офіцери армійського корпусу. Учасники змагалися у влучності у стрільбі з револьверів та рушниць по стаціонарних та рухомих цілях із різної відстані”, — повідомляла газета.
Змагання мисливців. Nowości Illustrowane, 1909 рік
Тогочасні закони значно обмежували коло осіб, які мали право постріляти дичину. Таке могли собі дозволити або великі землевласники, або багаті орендарі мисливських угідь. Серед європейських багатіїв, які приїздили на карпатське сафарі, був князь Йоган Ліхтенштайн, який орендував право полювання та рибальства у Східних Бескидах. До його мисливського господарства належали ліси поблизу карпатського курорту Яремче.
Князь Ліхтенштайн збудував у Карпатах мисливський будиночок у вигляді швейцарського шале. Тут можна було оглянути роги оленів і козуль, шкіри рисей, вовків, ведмедів, опудала птахів. Як повідомляв тогочасний журнал Łowiec, найбільше гостей князя вражали роги велетенського оленя, якого у 1904 році було здобуто під час полювання на схилі гори Костриці. Вони важили 14 кілограмів і мали довжину 105 сантиметрів.
Князь Ліхтенштайн збудував у Карпатах мисливський будиночок у вигляді швейцарського шале. Тут можна було оглянути роги оленів і козуль, шкіри рисей, вовків, ведмедів, опудала птахів.
За даними мисливського видання, річна сума оренди угідь становила 48 тисяч корон (близько 5 мільйонів гривень за нинішніми цінами, - авт.) і ще стільки ж князь витрачав на утримання охорони, будівництво доріг і облаштування мисливських стежок, а також на спорудження колиб і організацію полювань.
В угіддях князя Ліхтенштайна під час осіннього ловецького сезону гості-мисливці добували 12-20 великих оленів. Вони забирали собі оленячі роги, а шкіри віддавали князеві, м’ясо ж, як правило, роздавали місцевому населенню.
У Сколівських Бескидах полюбляв полювати кузен цісаря Франца Йосифа, архикнязь Леопольд Сальватор. Представник монаршої родини був затятим мисливецем і щороку приїжджав на полювання у “Мізунські рівери”, де утримував власний мисливський палацик.
Як стверджували краківські журналісти, Леопольд Сальватор здобув для себе також значну прихильність місцевих людей, про що свідчив великий натовп, який зібрався під час його приїзду.
Архикнязь Леопольд Сальватор під час відвідин "Мізунських рівер". Nowości Illustrowane, 1907 рік
Журнал Łowiec повідомляв, що під час однієї з найуспішніших мисливських виправ (тривалістю у два тижні) Леопольд Сальватор зі своїми друзями-аристократами добув аж 23 олені, зокрема, від влучних пострілів самого ерцгерцога полягло 7 рогатих красенів.
Не випадково в околицях сусіднього Болехова у той час було створено відомий на всю Європу музей мисливських трофеїв, який, на жаль, був розграбований під час Першої світової війни.
Дізнайтеся також, як росіяни вербували офіцерів австрійської армії. Детальний опис методів та наслідків
