Про лабіринт Мінотавра на початку ХХ століття було відомо лише з давніх міфів та описів історика Геродота, який, зрештою, теж переповідав старі байки.
За легендою, лабіринт спроектував винахідник Дедал та його син Ікар. Будівля виявилася настільки заплутаною, що вихід із неї не міг знайти навіть сам зодчий, який здійснив втечу з лабіринту за допомогою крил, зроблених з пір’я, скріпленого воском.
Палац Міноса вважали вигадкою, адже за описами він перевершував архітектурні досягнення давніх греків навіть у значно пізніший період.
Найвідоміший міф про лабіринт розповідає про давньогрецького героя Тезея, який за сприяння доньки царя Міноса Аріадни, зумів знайти вихід з цієї споруди, попередньо убивши жахливого Мінотавра, якому щороку присилали на поживу 12 найкращих юнаків та стільки ж дівчат.
Все змінилося після того, як британський археолог Артур Еванс, викупивши ділянку біля давнього міста Кносса, у березні 1900 року почав розкопки у місці, яке раніше ретельно не досліджували. Про сенсаційні знахідки повідомляли усі європейські газети, дивуючись відкриттю невідомої досі культури, яка існувала на Криті задовго до давньогрецької.
"Недалеко від Кнососа, на Криті, консерватор Оксфордського музею Артур Еванс розкопав палац, порівняно з яким палаци Тиринфа та Мікен виглядали б лише як незначні споруди. За чудесним збігом обставин, він залишався майже недоторканим 5000 років", — описувала відкриття газета Salzburger Volksblatt.
Серед артефактів, які відкрилися під час розкопок, — величний алебастровий трон і мармуровий фонтан, прикрашений левовими головами, порфірові посудини та світильники, лотосоподібні колони, скульптура молодого чоловіка грецького типу. Та найбільше було зображень бика — майже в кожній кімнаті.
"Еванс вважає, що будівля, яку він відкрив світові, є не що інше, як палац короля Міноса. На його думку, найкращим доказом цього є складне планування палацу. Цей коридорний комплекс, хитросплетіння дворів та кімнат дійсно нагадує лабіринт, який бачив та описував Геродот", — повідомляла тогочасна преса.
Як зазначив згодом у своєму звіті археолог, якого цитувала газета Innsbrucker Nachrichten, в одній із кімнат були виявлені барельєфи, що зображували щось схоже на полювання на тварин, де поруч з биками були молоді дівчата, одягнені, "як ковбої". Ця фреска, як згодом з’ясували дослідники, відтворювала кривавий різновид атлетичної розваги, популярної у часи розквіту міста Кносса. За правилам гри, атлет на арені повинен був схопити бика за роги і зробити сальто через його спину.
У мінойському суспільстві існувала рівність статей, тому до участі в цій розвазі допускали як хлопців, так і дівчат.
У 1901 році Артур Еванс повідомив про відкриття головного залу, який, очевидно, був царськими палатами — від нього в різні боки розходилося аж 11 коридорів. Таке заплутане планування палацу володаря Кноссу дослідник пояснював тим, що він не був захищений неприступними мурами навколо, тому лабіринт служив додатковим засобом безпеки.
"Кожен, хто заходив до палацу, не знаючи розташування кімнат, ризикував загинути від сторожі, яка охороняла переходи в будівлі. На березі моря острів, на якому до 1 400 року до н. е. існувала ця цивілізація, захищав потужний флот", — писала газета Neues Wiener Journal.
Та найбільше вражали технології, які використовувалися при облаштуванні палацу, будівництво якого почалося ще у 1900-х роках до нашої ери, а остаточного вигляду лабіринт набув близько 1400 року — в час розквіту та незадовго до повного руйнування, причиною чого стало виверження вулкану на сусідньому острові.
"У Кносському палаці була бездоганна система каналізації з усіма технічними тонкощами, які навіть у наш час ще не придумали. Стік води вздовж сходів був своєрідно регульований, щоб уникнути бризок. Також існувала система опалення для прохолодних днів, а багатоповерхові атріуми забезпечували освітлення та вентиляцію. У прохолодних флангових кімнатах, облямованих важкими стовпами, королева мала ванну та санвузол, який сьогодні не може запропонувати сучасна Західна цивілізація", — захоплювалися газетярі Neues Wiener Journal.
Дослідження лабіринту Мінотавра тривали чотири десятиліття. Упродовж розкопок Артур Еванс здійснював реконструкцію виявлених споруд. "Вчений пожертвував майже півмільйона фунтів на мрію свого життя, оформлюючи експозиції та здійснюючи реконструкцію підземного палацу зі знаменитим лабіринтом”, — повідомляла у 1939 році газета Oedenburger Zeitung.
За свою роботу Едвард Еванс був удостоєний золотої медалі від Королівського інституту британських архітекторів у 1909 році, а в 1911 році був посвячений в лицарі. За відкриття на Криті, які стали поштовхом до дослідження історії Мінойської цивілізації, сер Едвард Еванс отримав золоту медаль Шведської академії та медаль Коплі — найпрестижнішу та найстарішу у світі наукову нагороду від Лондонського королівського товариства.
Дізнайтеся також, яким уявляли світ, в якому існує телефон, понад 140 років тому.