Гучний судовий процес 1878 року у Львові преса називала судом над українськими соціалістами. На лаві підсудних опинилися вісім обвинувачених в участі в таємній організації. Нею, як твердили прокурори, керує професор Михайло Драгоманов, що із політичних причин змушений був жити у Женеві. До “агентів Драгоманова” зарахували, як писали газети, “студента другого року філософії Львівського університету, греко-католика, співредактора часопису “Друг”, члена “Просвіти”, 21-річного резервіста галицького полку піхоти Івана Франка”.
Соціалізм у той час вважався радикальною течією, прихильники якої прагнуть підважити державний устрій та революційним шляхом ліквідувати владу аристократів і буржуазії. Однак дотримуватися таких переконань в Австро-Угорщині, до якої тоді входила Галичина, було дозволено, з ідеями соціалізму ознайомлювали в університетах. А от пропаганда соціалізму та створення для цього таємних організацій вважалися кримінальним злочином.
Звинувачення в участі у гуртку соціалістів, що було пред’явлено на суді, грунтувалося на листах Драгоманова, в яких побіжно згадувано, зокрема, студента Івана Франка.
У пресі розповідали подробиці перших арештів у цій справі на початку 1877 року, коли до Львова із Женеви прибув Сергій Ястремський. На пораду Драгоманова він зупинився у Михайла Павлика, найближчого товариша Франка.
У львівському ресторані “Під чорним раком” приїжджий затіяв суперечку з незнайомцем. У дискусію втрутився поліційний урядник і заробив потиличника. Зчинилася бійка, всі потрапили до відділка. Після цього поліція провела обшуки в помешканні Павлика, де зупинився Ястремський, і виявила там його листування з Драгомановим.
Наступним у руки поліції потрапив 30-річний поляк, підданець Російської імперії, уродженець Варшави Михайло Костурницький. У нього виявили два листи, які підтверджували контакти Драгоманова з Павликом та Франком.
11 червня 1877 року поліція прийшла з обшуком до помешкання, яке винаймав Іван Франко. Того ж дня його відправили під арешт у в’язницю карного суду. Один із співкамерників — кухар Кароль Скаміна, який відбував покарання за крадіжку, — згодом став на суді одним із головних свідків обвинувачення.
“Вина Івана Франка особливо тяжка: перебуваючи в слідчому ув’язненні, він зблизився з Каролем Скаміною, розповідав йому подробиці системи крайнього комунізму, згадував про існування таємних організацій, до яких він належить, про агітацію серед робітників на фабриках і про те, що за цим рухом стоїть Драгоманов. Скаміна зазначив, що Франко говорив із ним по-польськи, щоб його не зрозуміли інші в’язні, які спілкувалися українською”, — повідомляла Gazeta Lwowska.
За словами цього свідка, Франко порівнював суспільний устрій із копицею сіна, на горі якої — пани та попи, всередині — військо, а найбільшу і найнижчу частину займають прості робітники. Соціалістичні ідеї він порівнював із рухом, який повинен цю скирту вирівняти для загального добра.
“Франко розповідав Скаміні, що релігія, подружжя та інші звичні суспільні інституції є зайвими і непотрібними і зникнуть за якихось п’ятнадцять років, коли настане новий порядок”, — переказувала свідчення Gazeta Lwowska.
Відповідаючи на запитання судді щодо цих свідчень, Франко розвеселив зал, зауваживши, що розповідав кухареві про події Великої Французької революції, згадував про світобудову з погляду науки, але в його голові все змішалося “як горох із капустою”.
“Свідок надав фальшиві свідчення, щоби стати тюремним кухарем і мати можливість далі обкрадати”, — сказав Франко і заробив за це зауваження від судді.
Іван Франко засвідчив, що справді прихильно ставиться до соціалістичних ідей, але розвиває їх лише як літератор, не беручи участі в таємних політичних організаціях. Коли суддя перепитав, про які стосунки свідчать листи Драгоманова, підсудний з усміхом відповів: “Винятково етнографічні”, — чим ще раз розвеселив публіку. “Від Драгоманова один раз отримав 100 франків на придбання йому книжок”, — уточнив Іван Франко.
Оголосили вирок 21 січня. “Іван Франко винний у тому, що збирав членів таємної крайової організації для пропаганди соціалістичних ідей, а також винен у поширенні брошури “Баляди і розкази” (його перша поетична збірка. — Авт.) без дозволу влади”, — цитували рішення суду газети.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також маловідомі факти про відкриття та дослідження Плутона
