Росія регулярно силкується привласнити спадщину Сковороди. Наприклад, у російській Вікіпедії вказано, що Григорій Савич — “русскій” філософ. Утім це далеко не так. Про постать Сковороди “Експресу” розповів Анатолій Єрмоленко, директор Інституту філософії ім. Григорія Сковороди НАН України.
Григорій Сковорода народився на Полтавщині в селі Чорнухи. Закінчивши дяківську школу, у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії. Розпочав співочу кар’єру в придворній капелі імператриці Єлизавети Петрівни в Санкт-Петербурзі. Утім пошани до неї не мав — наприклад, був випадок, коли він єдиний з присутніх не захотів кланятися цариці.
Філософ чимало подорожував. Наприклад, його мандрівка Європою тривала близько п’яти років. Повернувшись до України, Григорій Савич розпочав викладання у Переяславському, Харківському колегіумах. У Сковородинівці, що на Харківщині, й завершився його шлях життєвий. Але не духовний.
Він був дуже різнобічною особистістю — крім філософії, захоплювався музикою, поетикою, байкарством. Мало хто знає про нього як про перекладача — у Києво-Могилянській академії він вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови.
Сковороду називали українським Сократом. Як відомо, цьому давньогрецькому філософу належить фраза “Пізнай самого себе”. Власне, сенсом людського існування Григорій Савич вважав самопізнання. Він, як і навчав Сократ, пізнавав себе через розмову. Чимало творів його авторства мають назву “Розмова з…”, “Діалог”.
Сковорода доносив свою філософію до народу через розмову. Він ходив від села до села, говорив з простолюдом на важливі теми, давав поради. Люди мали за честь приймати у себе в гостях Сковороду.
Найупізнаваніша цитата Григорія Савича — “Світ ловив мене та не упіймав” — вибита на його надгробній плиті. Філософ жив в цьому світі, насолоджувався ним, але пильнував, щоб світ його не захопив цілковито. Він прагнув волі, свободи. Ця риса характерна для нашої нації.
“Життя — це мандрівка до істинного щастя”, “Бери вершину і матимеш середину”, “З усіх утрат втрата часу найтяжча” — мудрі слова Сковороди, які перетікають зі століття у століття, залишаються актуальними.
Свого часу російський філософ Володимир Гер’є назвав Сковороду “першим російським філософом”, мовляв, він писав мовою, яка, на думку росіянина, схожа на російську. Утім Григорій Савич писав староукраїнською мовою.
“Хто серцем чистий і душею — не потрібна тому броня. Не потрібен шолом на шию, не потрібна війна”, — казав Сковорода. Він був противником війн, що на сто відсотків відрізняє його від росіян, від їхньої ментальності.
300-річчя Григорія Савича ми відзначаємо у страшний рік. Окупанти знищили музей Сковороди у Сковородинівці, влучили в будівлю нашого інституту імені Сковороди. Та українці “чисті серцем і душею”, а тому здобудуть перемогу і будуть жити щасливо й мирно.
