Традицію майструвати різдвяний вертеп, де народився Ісус, започаткував святий Франциск Ассізький. Першу шопку він створив в італійському містечку Греччо у 1223 році.
“Під час відвідин Вифлеєма святий Франциск побував у гроті (неглибока печера зі склепінчастою стелею і широким входом), де народився Ісус Христос, — розповідає Пантелеймон Заяць, отець-францисканець, співробітник парафії св. апостола Петра у Тернополі. — Повернувшись в Італію, він захоплено розповідав про побачене, а згодом вирішив на території володінь одного заможного чоловіка, де була невелика печера, відтворити те, що відбувалося в ніч народження Ісуса Христа. З довколишніх сіл зібралися люди і відслужили біля цього гроту святу літургію. Згодом ця традиція поширилася у всьому світі”.
У кожній країні шопка має свої особливості. Наприклад, в африканських всі герої — темношкірі. До України традиція ставити шопку прийшла з Європи. До речі, у документах їх здебільшого називають вертепами.
У кожній країні шопка має свої особливості. Наприклад, в африканських всі герої — темношкірі.
“У матеріалах Львівського Ставропігійного братства, що датуються 1666 роком, серед різних грошових видатків йдеться про гроші на побудову вертепу та виготовлення декорацій до нього, — розповідає Ірина Гах, мистецтвознавиця. — Етнограф Микола Маркевич описує його як будинок з двома поверхами, зроблений з тоненьких дощок і картону. Верхній поверх має балюстраду, за нею було зображено народження Христа. На нижньому поверсі — трон царя Ірода. Кожну ляльку прикріпляли до дроту. Керував усіма вертепник, а його підопічні говорили від імені ляльок різними голосами”.
За словами Ірини Гах, шопки здавна коштували дуже дорого. У 1860 році священник Лев Терещанський із галицького Городка у церковній книзі розписав кількість витрачених грошей на виготовлення шопки для церкви — 12,70 флорина. Для порівняння: тоді на проживання одна родина за місяць витрачала приблизно 4 флорини.
“А від середини ХІХ століття шопка та вертеп набули свого сучасного призначення у святкуванні Різдва, — додає Ірина Гах. — Перша — це вкрита соломою дерев’яна хатинка, де встановлено скульптури дійових осіб, описаних у Святому Письмі й апокрифах; а другий — театралізована народна вистава, яка зображає біблійні сюжети та історично-побутові сценки”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українці оцінили 2020-й
