Зокрема, Олександра Івановича Кудряшова 1939 року народження, дані якої цілковито збігаються з даними предстоятеля Латвійської Православної Церкви Московського патріархату, Митрополита Ризького і всієї Латвії, пише газета Експрес.
У картці зазначено, що Кудряшова завербували агентом КДБ із псевдонімом "Читач" у січні 1982 року, вказано рід його занять - "священик Православної Церкви".
Дані на Івана Миролюбова, уродженця Риги з псевдонімом "Анатолій", збігаються з даними протоєрея, співробітника відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату, секретаря Синодальної комісії зі старообрядництва і єдиновірства.
А що відомо про контакти священнослужителів із КДБ в Україні?
— Співпраця була приблизно однаковою у всіх республіках СРСР, — каже Сергій Рябенко, співробітник Українського інституту національної пам’яті. — На жаль, ситуація з архівними документами у цій сфері в Україні інша, ніж у Латвії. У цій країні контроль над архівами перебрали раніше, і Москва не змогла їх вивезти чи знищити.
Нещодавно Почесний патріарх Православної Церкви в Україні, колишній лідер УПЦ (КП) Філарет сказав: не було жодного єпископа, який не мав би контактів із представниками спецслужби. Адже призначення єпископа не було можливим без схвалення державних органів, одним із яких був КДБ.
Інша річ, чи вони це робили з власної волі, а не через примус і якою була ця співпраця у кожному конкретному випадку.
— Чому радянська влада так хотіла взяти під контроль священнослужителів?
— До Другої світової війни Церква в атеїстичному СРСР перебувала в напівлегальному статусі. Втім до священиків тоді приходили різні люди, зокрема й вороги радянської влади. І на сповіді вони могли повідомляти щось про себе, близьких, знайомих. Органи держбезпеки були зацікавлені в цій інформації.
Крім того, Церква мала вплив на людей, які, попри радянську пропаганду, далі ходили до храму. І священики, яким вірили більше, ніж газетам, могли доносити до них потрібну владі інформацію.
