24 квітня 1900 року вийшла друком фундаментальна праця “Тлумачення сновидінь” австрійського психолога і невролога Зигмунда Фройда. У ній він пояснив прихований зміст снів та запропонував їх тлумачення для терапії людей із порушеннями психіки.
Засаднича ідея, як згадував сам Зигмунд Фройд, спала йому на гадку ввечері у четвер, 24 липня 1895 року, в північно-східному кутку тераси одного з ресторанів Відня. На той час науковець був приват-доцентом із неврології у клініці, вивчав людське несвідоме.
“Кожен сон має значення, кожен сон може бути інтерпретований, і, мабуть, кожне сновидіння є нереалізованим бажанням. Так стверджує доктор Фройд... Досвід навчив його, що психопатичні хвороби, спричинені несвідомим, можна виправити, якщо виявити їх глибинну причину”, — писала у 1901 році австрійська газета Neues Wiener Journal.
Тогочасні газетярі зауважували, що новий метод доктор успішно використовує для корекції нав’язливих ідей, коли потрібно знайти їх коріння, простеживши наслідковий ланцюжок аж до початкового моменту.
Фундаментальною для теорії Фройда стала ідея про те, що сновидіння є свого роду шифром, який приховує бажання. Досі ж сни вважалися незрозумілими фантазіями, які, іронічно зауважила тогочасна газета, мають до розумового процесу такий самий стосунок, як випадкові удари по клавішах піаніно — до музики.
Фундаментальною для теорії Фройда стала ідея про те, що сновидіння є свого роду шифром, який приховує бажання.
Пояснюючи теорію, газетярі звертали увагу на описані доктором дитячі сновидіння, які найчастіше відповідають невтіленим бажанням. Скажімо, дівчинка, яка захворіла на кишковий розлад через солодощі, бачила уві сні улюблені ласощі.
“Фройд вважає, що сни у дорослих — це теж мрії про здійснення чогось, “заспокійливі сни”. Іноді вони такі ж неприховані, як дитячі, однак переважно є завуальованими мріями про виконання бажань, яких люди “не визнають” у реальному житті. Бажання, які можуть перейти з підсвідомості у свідомість, придушуються логічною та здебільшого моральною критикою, оскільки вони або безглузді, або аморальні, або навіть злочинні”, — писала Neues Wiener Journal.
Із часом психоаналітик Фройд став популярним не лише в Європі: його запрошували на лекції до США, гонорари сягали десятків тисяч доларів.
У 1927 році газета Illustrierte Kronen Zeitung писала, що Фройд отримав 100 000 доларів від Психоаналітичного товариства в Нью-Йорку — аби “провадити свої наукові дослідження і не зважати на фінансові труднощі”.
Після того як нацистська Німеччина анексувала Австрію, Фройда і його родину стали переслідувати через єврейське походження, тож психоаналітик із дружиною та донькою емігрував до Лондона. А дві його сестри потрапили до концтабору.
До слова, Зигмунд Фройд народився у містечку Фрайбурзі (тепер — місто Пржибор у Чехії). А його батьки були галицькими євреями: тато — з Тисмениці (Івано-Франківська область), а мати — з Бродів (Львівщина).
До Лондона у 1938-му Фройд переїхав уже дуже хворим. Із 1923 року психоаналітик боровся із раком піднебіння, який виник через його пристрасть до куріння. У 1939 році він попросив свого лікаря та друга Макса Шура допомогти з евтаназією. Той дав Зигмундові надмірну дозу морфію, від якої доктор помер 23 вересня у віці 83 років.
Тіло науковця кремували, прах помістили в одну з давньогрецьких урн із його приватної колекції. Нині вона зберігається у колумбарії лондонського крематорію “Голдерс Грін” разом із прахом його дружини Марти і доньки Анни.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про боротьбу з вампірами в українських селах
