До цього письменниця вже написала декілька досліджень про легендарну українку. Матеріали ретельно збирала й вивчала упродовж останніх десяти років.
У новій книзі “Роксолана. Союз із сефевідами” йдеться про укладання 1555 року Амасійського мирного договору між Османською імперією та сефевідським Іраном, які воювали протягом 40 років! Велику роль у примиренні зіграла саме дружина султана.
— Чому ці країни ворогували стільки років?
— У другій половині ХV століття між османами й сефевідами почалися перші сутички, спровоковані боротьбою за стратегічно важливі торгові шляхи, що проходили через Месопотамію та Закавказзя. Тоді ж османи оголосили єрессю шиїзм — державну релігію Ірану, а сефевіди своєю чергою — сунізм, який панував у сусідів. Усе це стало підставою для загострення суперечок та військового протистояння між двома державами.
І дід, і батько султана воювали із сефевідами. Тож кровопролитна війна могла ще довго тривати. Усвідомлюючи це, Сулейман пішов на перемовини із шахом Тахмаспом, які завершились Амасійською мирною угодою.
— Яку роль у цьому зіграла Роксолана?
— Вона листувалася із сестрою шаха — Султан-бейгюм. Перська принцеса першою написала їй листа, в якому дякувала за підтримку мирної угоди та висловлювала надію на дотримання обома державами її умов. Адже войовничий син шаха, Ісмаїл, підігрівав реваншистські настрої. Тому батько кинув його в неприступну фортецю, де той просидів 20 років.
Роксолана у відповідь написала принцесі, що доклала багато зусиль задля примирення османів із сефевідами, й висловила сподівання на тривалі добросусідські відносини. Цей мир протривав майже чверть століття.
— Якою була Роксолана в цей час?
— Їй тоді виповнилося 50 років. Вона дуже переживала за здоров’я 60-літнього Сулеймана. Він хворів на подагру й мав проблеми із серцем та шлунком. Але ситуація була такою, що Сулейман змушений був воювати. Збереглися листи, в яких Роксолана просила його не напружувати ноги, більше відпочивати. А ще викликала блаженних старців, які палили за здоров’я султана “дерев’яну сорочку”. Вірила, що це має його зцілити від усіх хвороб.
— Попри те, що Роксолана сприяла добросусідським взаєминам між державами, у її родині були сварки...
— Так. Молодший син Баязид виступав проти рішення батька, старого й хворого султана Сулеймана, призначити старшого брата Селіма спадкоємцем османського трону. По смерті матері це протистояння лише загострилось і завершилося повстанням та втечею Баязида до Ірану.
— Якими були останні роки життя Роксолани?
— Вона активно займалася благодійністю, ставши фундаторкою мечетей, хамамів, шкіл, їдалень для нужденних. Але хвороба легень стала для неї смертельною. Втрату дружини дуже тяжко переживав невтішний султан, який помер через вісім років під час військового походу на Угорщину.
— Якби Роксолана жила в нинішній час, як вважаєте, що вона могла би зробити задля зупинення російсько-української війни?
— Мені здається, Роксолана доклала б усіх зусиль, щоби зупинити цю страшну війну. Адже її дружба з польським королем свого часу теж вилилася у багаторічну мирну угоду, одним із пунктів якої була заборона кримським татарам нападати на українські землі, що перебували в складі Польського королівства, й полонити українців. Це дало результат. Кримські татари тоді охоче переключилися на протистояння з Московією.
