У квітні 1918 року Кримська група армії УНР провела блискавичну військову операцію, захопивши переправу через Сиваш і відкривши шлях на півострів німецьким союзникам.
ПІВОСТРІВ ПОТРІБЕН УСІМ
Під час Першої світової війни, коли розвалювалися імперії та було перекроєно політичну карту Європи, вирішувалася доля Кримського півострова. На цю колишню частину Російської імперії, населену здебільшого кримськими татарами, претендували декілька держав, серед яких — молода Українська народна республіка (УНР).
“Ясності щодо майбутнього Кримського півострова досі немає. Кримські татари вимагають незалежної республіки, Україна вважає, що вона має право приєднати Крим, а Туреччина претендує на анексію Криму завдяки мусульманському віросповіданню більшості населення”, — писала у 1918-му австрійська газета Muihlviertler Nachrichten.
На той час владу в Криму утримували більшовики, які після перевороту у 1917 році захопили владу в Росіі. Вони влаштували на півострові “червоний терор” — погроми селищ і полювання на інтелігенцію. Кримськотатарські повстанці пішли в гори, здійснювали звідти набіги на окуповані міста й селища, але самостійно звільнити півострів не могли.
Тим часом, за підтримки німецької та австро-угорської армій, у квітні 1918 року збройні формування УНР звільнили більшу частину території України й підійшли до вузького перешийку перед Кримським півостровом, де були добре укріплені позиції Червоної армії.
МОТОДРЕЗИНИ, ПІХОТА Й КРИМСЬКОТАТАРСЬКА КІННОТА
Німецький генерал фон Кош, командир 15-ї ландверської дивізії, яка разом із українцями наступала на Тавриду, вирішив дочекатися підкріплення важкої артилерії перед штурмом. Але українські вояки Запорізької дивізії під командуванням полковника Петра Болбочана наважилися на блискавичну операцію.
За даними тогочасної преси, до складу Кримської групи армії УНР увійшли 2-й Запорізький полк, 1-й кінний полк імені Костя Гордієнка, інженерний курінь, кінно-гірська гарматна дивізія, три польові батареї та одна гаубична, автопанцирна дивізія і два бронепотяги. Але ключем, який відімкнув ворота до Криму, став невеликий загін на чолі зі сотником Зілинським.
Ключем, який відімкнув ворота до Криму, став невеликий загін на чолі зі сотником Зілинським.
22 квітня 1918 року, під прикриттям бронепотягів, українські солдати на мотодрезинах проскочили замінований залізничний міст і деактивували вибухівку. Стрімкий нічний напад піхоти став несподіванкою для червоноармійців. Ворог у паніці відступив. Керівник операції Петро Болбочан не став очікувати підходу основних сил німецької армії та продовжив переслідування більшовиків, використовуючи перевагу своїх підрозділів у мобільності. На підмогу українцям прийшла кіннота кримських татар.
24 квітня українські загони зайняли Сімферополь, а наступного дня — Бахчисарай. Кінний полк гайдамаків імені Костя Гордієнка на чолі з полковником Всеволодом Петрівим гірськими стежками просувався у напрямку Севастополя, де 28 квітня розпочалися бої з більшовиками на підходах до міста. А вже 29 квітня Чорноморський флот підняв український прапор, оголосивши про своє підпорядкування уряду в Києві.
Успіхи української армії дещо спантеличили німецьких союзників. “У Криму загони генерала Коша увійшли в Сімферополь”, — скупо констатували блискавичне визволення півострова тогочасні австрійські газети.
КРИМ — АРТЕРІЯ ЖИТТЯ
Визволення Криму збіглося у часі з гетьманським переворотом, який відбувся в Україні. На зміну Центральній Раді, що не влаштовувала європейських союзників України через соціалістичні погляди її очільників, прийшов диктатор Павло Скоропадський. Він отримав посаду гетьмана й головнокомандувача армії.
Попри зміну форми правління у державі, курс української влади на приєднання півострова до України не змінився. Краківська газета Nowosci Illustrowane цитувала гетьмана Павла Скоропадського, який у червні 1918 року звертався до союзників: “Потребуємо возз’єднання Криму з нами. Без Криму не будемо здатні до життя. Чорне море є для України єдиним виходом на дороги світової торгівлі. Нам потрібен флот для нашої торгівлі і для нашого державного становлення. Потрібні нам для цього добрі порти, а знайти їх можемо тільки в Криму. Без здобуття Криму будемо тілом, відтятим від артерії життя, а цього не можуть хотіти приятелі України”.
Зрештою Крим на правах автономії на короткий час увійшов до складу України. Але внаслідок антигетьманського повстання наприкінці 1918 року всі здобутки української армії на півострові було втрачено.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як 100 років тому лікували хворих на небезпечні інфекції
