20 червня виповнюється 330 років із дня народження Петра Калнишевського. Він жив у трьох століттях: народився у XVIІ, був отаманом у XVIІI, а помер у XIХ. І доля йому судилась дивовижна.
— Петро Калнишевський потрапив на Січ у восьмирічному віці й пройшов усі сходинки козацької кар’єри — від жури до військового судді, — розповідає Олексій Струкевич, доктор історичних наук, професор. — У 1762-му Калнишевського вперше обрали кошовим отаманом — йому тоді було 72 роки. Козаки оцінили його за поміркованість, виваженість, досвід у боях та багатство. Калнишевський володів зимівниками, в яких вирощували тисячі одиниць худоби. Нею запорізька старшина успішно торгувала з Туреччиною, Європою.
— Чим ще запам’ятався в історії козацтва Калнишевський?
— Калнишевський перетворив запорозькі землі на житницю не лише всієї України, але й Росії, — додає Тарас Чухліб, доктор історичних наук, директор Науково-дослідного інституту козацтва. — За його правління на території сучасних Запорізької, Донецької та Дніпропетровської областей додалося приблизно чотири тисячі хуторів-зимівників. Люди нижчих станів утікали сюди з центральних районів України, де запроваджувалося кріпацтво. Січовий уряд взяв народну колонізацію під контроль, не дозволяючи представникам російської влади втручатися.
Січовий уряд взяв народну колонізацію під контроль, не дозволяючи представникам російської влади втручатися.
О. Струкевич:
— Ось який цікавий факт із часів його правління мені пригадався. Під час війни проти турків козаки захопили в полон декількох темношкірих африканців, що воювали у турецькій армії. У Петербурзі козаків просили віддати їм африканців у прислугу. Але ті відповіли, що на Січі рабів немає, і відмовилися від торгівлі людьми. Та, повертаючись до теми економічного зростання, варто наголосити: під урядуванням Калнишевського Запорізька Січ отримала економічну автономію від Московії. І це дуже дратувало Катерину Другу. Втім протягом наступних 12 років Калнишевського перевибирали — всупереч волі цариці. За цей час отаман зумів поселити на Січі 50 тисяч селянських родин, які також активно вели господарство.
Катерині Другій це все так допікало, що вона вирішила ліквідувати Запорізьку Січ за створення “собствєнного хлєбопашества”. Цариця розуміла, що, маючи економічну автономію, запоріжці створять і політичну. 4 червня 1775 року російське військо обступило Січ, аби ліквідувати це “гніздо свободи”.
— I Калнишевський здався...
— Так. Можливо, йому варто було чинити опір ворогові, повторити героїчні дії у боях з турками та татарами, — міркує історик Ігор Федик. — Однак на той момент ще не все військо Запорізьке повернулося з війни проти Османсько] імперії. У розпорядженні кошового отамана було приблизно вісім тисяч козаків. Вони не могли здолати 100-тисячне російське військо. Хоча частина наших козаків вимагала битви, Калнишевський вирішив здатися без бою, щоби зберегти життя своїх хлопців.
— Московити оточили фортецю і могли навіть не штурмувати, вичікуючи, що козаки вимруть з голоду, — додає Леонтій Войтович, доктор історичних наук, професор. — На Січі не було величезних запасів продовольства, а ворог заблокував логістику.
О. Струкевич:
— Цей бій був би приречений на поразку. Воювати із сильним без сили — це виставляти себе на посміховисько. Петро Калнишевський керувався цим принципом і не міг приректи козаків на вірну загибель.
Воювати із сильним без сили — це виставляти себе на посміховисько. Петро Калнишевський керувався цим принципом і не міг приректи козаків на вірну загибель.
— Яка подальша доля отамана?
І. Федик:
— Його арештували і в кайданах вивезли у Петербург. Звідти за наказом Катерини Другої вислали у Соловецький монастир “на смірєніє”. Калнишевського опустили в
кам’яну шахту, в якій отаман провів 25 років. По суті, це був накритий кам’яний мішок.
Т. Чухліб:
— Калнишевський чверть століття прожив без руху, без спілкування, у темряві, у холоді. В’язень не міг лягти, витягнувшись на весь зріст, спав напівзігнутий.
О. Струкевич:
— Калнишевського звільнив новий імператор, Олександр І, аж 15 березня 1801 року. Із трактуванням “прощєніє”. Лише незрозуміло, за що саме пробачали 111-річного в’язня...
Два останні роки Калнишевський прожив у Соловецькому монастирі, де його й поховали.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про пригоди американця Джуди в Україні