Сучасні українці бажають одні одним дожити до ста. І ми розуміємо, що побажання це не фантастичне, а цілком реальне, адже чимало людей нині долає такий віковий рубіж. Але уявімо собі, що ще не так давно дожити до 40-ка було за щастя! Наш текст — про те, скільки років жили люди в різні історичні періоди.
— У первісну добу (IV — III тис. до н. е.) була вкрай низька тривалість життя і висока смертність, — каже Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи. — Люди помирали через несприятливі природні явища, нестачу їжі, напади тварин тощо. У таких складних умовах вони жили в середньому до 20-ти, рідше — 30 років.
— Коли середня тривалість життя почала збільшуватися?
— Уже в добу рабовласницького ладу (ІІІ тис. до н. е.) середня тривалість життя становила орієнтовно 40 років, а основними причинами смертності в цей час залишалися голод і залежність від природних явищ, до яких додалися інфекційні хвороби.
Їх почали долати аж із розвитком капіталізму, коли наприкінці XVIII століття лікар Едвард Дженне провів першу вакцинацію проти віспи. Власне тоді тривалість життя почала активно зростати, а причини смерті змінилися — відійшли зовнішні (боротьба зі стихіями, інфекціями і голодом), а з’явилися внутрішні (старіння організму).
— А як змінювалась тривалість життя українців?
— На теренах України демографічний перехід до сучасного типу відтворення почався наприкінці XIX століття. Ще до Першої світової війни середня тривалість життя тут становила 40 років. Це істотно впливало і на його перебіг. Людям доводилося раніше розпочинати працювати. Спостерігалася і рання шлюбність — одружуватися в 15 років було нормою.
До слова, до Другої світової війни дитяча смертність в Україні була дуже високою — 46% усіх смертей припадало саме на дітей. При високій народжуваності багато дітей до року не виживали. Варто зважати і на високу смертність при пологах.
— Які причини смертності були характерні для цього і пізніших періодів?
— Коли інфекційні хвороби перестали бути переважною причиною смертей, на перший план стали виходити серцево-судинні та онкологічні хвороби. Адже тоді як на Заході приділяли багато уваги потребі людини дбати про свій фізичний стан, на наших теренах з цим були суттєві проблеми, яких ми не подолали й досі. Після Другої світової у нас, як і в усьому світі, відбулося зростання середньої тривалості життя. Для чоловіків вона становила 68 років, для жінок — 75. До речі, зростання тривалості життя призвело до зниження народжуваності. Наприкінці XIX — на початку XX століття 10 жінок народжували 73 дитини. Для порівняння, нині — усього 13. Змістився і календар народжень — тепер середній вік матері при народженні дитини становить понад 28 років, а для першої дитини — 26 років.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про драматичну долю старшої сестри Софії Київської
