Нещодавно у Службі зовнішньої розвідки України розшифрували унікальний документ 70-річної давності — акт вінчання повстанського подружжя. У документі всього декілька речень, за якими — непроста, без перебільшення, вражаюча історія кохання повстанців Григорія Вацеби та Марії Бабінчук.
“НА ВЕСІЛЛІ ЇМ БАЖАЛИ ЗАЛИШИТИСЬ ЖИВИМИ”
Григорій Вацеба народився 1917 року в багатодітній родині на Івано-Франківщині. Був учителем, диригентом хору. У 21 рік став членом ОУН, згодом пішов у підпілля. Побратими кликали його “Варнак”, “Бродич”, “Орел”, а найчастіше — “Сулима”.
Марія Бабінчук, або “Калина”, народилась 1924 року на Прикарпатті, також у багатодітній родині. Після закінчення школи продовжила освіту — вступила до гімназії сестервасиліянок, вчилась і на медичних курсах. У 1941 році стала учасницею визвольного руху. Вона рятувала поранених, була санітаркою, друкаркою і радисткою УПА.
“Мої прадідусь та прабабуся познайомились, ще коли Григорій керував хором у школі, — розповідає Андрій Марійчин, правнук повстанського подружжя. — Однак кохання між ними зародилось уже в підпіллі”.
У 1950 році Марія і Григорій одружились.
“Весілля було в лісі біля полонини Плоска, — каже Андрій Марійчин. — Підпільниця Анастасія Кузюк на псевдо “Тополя” поїхала до Станіслава (Iвано-Франківськ. — Авт.), де купила 12 пляшок шампанського і тістечка. На весіллі “Сулими” та “Калини” “Тополя” була дружкою. Провідник “Хмара” повінчав наречених. У церкві села Бистриця взяли хрест для вінчання. “Присягаю тобі вірність та опіку”, — виголосив мій прадід Григорій. “Присягаю тобі вірність, любов і послух”, — відповіла прабабуся. На весіллі усі бажали подружжю залишитись живими...”
“ТИ НАПЕВНО БУДЕШ ВЖЕ ВІЛЬНОЮ У ВІЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ”
Невдовзі в Марії та Григорія народилась донька — її назвали Мотрею. На четвертий день після пологів батьки були змушені віддати дитину, адже життя в підпіллі було небезпечним. “Вчинок Марії та Григорія врятував Мотрі життя”, — каже Андрій Марійчин.
Дівчинку взяла на виховання мешканка села Яблуниця (Франківщина) Гафія Манівчук, яка нарекла її Ганнусею. Востаннє батьки бачили доньку, коли їй було чотири тижні. “Сидячи на горищі хати Гафії, кожен написав тоді доньці листа, — каже Андрій Марійчин. — Ось що писала мама: “Якщо нас не стане, дорогенька донечко, в боротьбі за вільну Україну, тоді, якщо житимеш, знай, що ти щаслива, бо напевно будеш вже вільною у вільній державі, до будови якої твої батьки докладали цеглини”.
Востаннє батьки бачили доньку, коли їй було чотири тижні.
У бою з енкаведистами 1 липня 1951 року подружжя Вацеби — Бабінчук оборонялося до останку, а тоді вони підірвали себе гранатою.
ПОСЛАННЯ З МИНУЛОГО
...Коли Ганнусі сповнилось 16 років, Гафія відкопала пляшку, що була на подвір’ї її дому, під тополею. Там зберігалися довідка про народження Ганни, акт вінчання, зашифрований цифрами, та листи від батьків.
“Хай Всевишній обереже тебе своєю опікою і дозволить дожити до волі, якої ми так прагнемо! — читала листа від батька дівчина. — Останні мої слова до тебе — це заповіт. Добро нації — найвищий наказ! Для неї маєш віддати свої сили, розум, життя — так, як ми з матір’ю кладемо свої голови на її жертівник”.
“Так Ганнуся і дізналась правду про своє походження. І відтоді стала досліджувати наш рід”, — каже Андрій Марійчин.
Нині 70-річна Ганна живе на Івано-Франківщині і пишається своїм повстанським корінням.
ШИФР, ЯКИЙ ДОВГО НЕ МОГЛИ ЗЛАМАТИ
Єдиний документ, віднайдений у пляшці, який ніяк не могли прочитати ні Ганнуся, ні її рідні, — акт вінчання. Цифри в ньому наводили на думку про повстанський шифр, але ключа не було. Допомогли його розшифрувати науковці. “Я подав запит до Служби зовнішньої розвідки, — каже історик Руслан Забілий. — Там є фахівці, спроможні зламати шифри”.
Олександр Скрипник, працівник Служби зовнішньої розвідки України, знайшов криптографа, який зумів дешифрувати текст. “Була одна зачіпка — підписи молодят, — каже дослідник. — Там проглядались перші букви. Завдяки їм фахівець став добирати ключ і встановив, що це шифрування парною заміною”.
Дослідникам вдалось відтворити такий текст акта вінчання (орфографію збережено): “Дня 6.VII.1950 року звінчались: Григорій Вацеба син Василя і Анни ур 23 1 1917 в Радчі Лисецького району Станиславської области грекокатолик силянин вільний і Марія Бабінчук дочка Степана і Параски ур 10 4 1924 в Старім Лисці Лисецького району Станиславської области греко-католичка медсестра вільна”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також маловідомі подробиці Революції на граніті — у спогадах її учасників