Традиційно до Святвечора господині майже у всіх регіонах України готують кутю. А яка ж кутя без маку? Хоча нині навчились готувати макову начинку і простішими способами, багато де й досі не обходяться без макітри та макогона. Вважається, що саме слово “макітра” походить від двох: “мак” і “терти”.
“Макітра була чи не найуживанішим глиняним посудом в українців, — каже етнологиня Стефанія Гвоздевич. — Тож у ній не лише розтирали мак до куті — хоча це, безперечно, також робили і роблять донині. Так, у макітрах могли замішувати тісто на вареники, на пампушки чи для якоїсь випічки. У них навіть тушкували страви. Або зберігали продукти, наприклад, різноманітні крупи. Готові страви також могли подавати у макітрі”.
Макітри були різного розміру — від таких, що вміщали кілька літрів, до таких, що вимірювались відрами. Скажімо, в осередку гончарства, Опішні на Полтавщині, були макітри і на два відра! У таких переважно місили тісто на паску чи на пироги.
“Якщо макітра тріскала — її не викидали, — каже етнологиня. — Могли використовувати і далі, хіба що не лили туди рідин. Узагалі, перед Різдвом старались придбати нове начиння — і подавати кутю уже в новій макітрі. Проте наші предки застосовували макітру та макогін не лише в побуті. Є відомості, що цей посуд використовувався в магії та обрядах. До прикладу, в макітру кидали вугілля після “відгашування вогню” (шматочки вугілля з печі клали у свячену воду). Робили так, коли дитина погано спала, була неспокійною, “знімали вроки” в такий спосіб”.
У деяких регіонах, зокрема на Полтавщині, макітра була і у весільній обрядовості. Так, гості нареченого йшли дорогою, несучи макітру з пирогами, потім вручали старостисі. Та вже пригощала гостей нареченої за святковим столом, а назад несла знову повну макітру з пирогами, які пекла мати молодої дружини. Також часто в Центральній Україні саме у великій макітрі місили тісто на весільний коровай.
“Незмінним елементом нарівні з макітрою був і макогін, яким розтирали продукти, — пояснює Стефанія Гвоздевич. — Раніше макогін був переважно плоским, таким, як довга груба палиця, згодом його модифікували — на кінці макогін був товстішим, угорі мав ручку для зручності.
Облизувати залишки маку дівчатам з макогона заборонялось — начебто тоді буде лисий чоловік. Хлопцям також не радили цього робити, аби не полисіли. “Лисий як макогін”, — досі живе така приказка”. Цікаво, що вислів “облизати макогін” мав і своєрідний підтекст. Це означало відмову у сватанні, те саме, що й дістати гарбуза. Тут вбачається і сороміцький підтекст, адже у наших предків макогін також мав значення фалічного елемента, що символізував родючість.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також найцікавіше з історії різдвяної ялинки
