Цей переворот ще називають Листопадовим переворотом, Листопадовим зривом або ж Першолистопадовим повстанням.
Унаслідок цього повстання українцям вдалося вийти з-під влади Австро-Угорщини та проголосити Західноукраїнську Народну Республіку, яка у січні 1919 року возз’єдналася з Українською Народною Республікою (українською державою зі столицею у Києві). Хоч проіснувала ЗУНР недовго, але започаткувала нову сторінку в історії визвольних змагань за українську державність. Докладніше про ці події — у розмові з істориком Олександром Дєдиком.
— Якими були передумови для організації Листопадового чину?
— Українці, перебуваючи під владою порівняно ліберальної монархії Габсбургів, поступово еволюціонували від етнографічної маси “попів і хлопів” до модерного суспільства з усіма належними складовими. Однак остаточно завершити цей процес завадила Перша світова війна, внаслідок якої припинили існування чотири великі імперії.
Намагаючись врятувати Австро-Угорщину, імператор Карл вирішив перебудувати її у федерацію національних держав. 18 — 19 жовтня 1918 року у Львові на з’їзді представників політичних партій, духовенства, громадських організацій було ухвалено рішення встановити державу на українських землях монархії Габсбургів. Представляти її доручили обраній з’їздом Українській Національній Раді на чолі з Євгеном Петрушевичем.
Політики сподівалися, що на підставі маніфесту імператора отримають владу легально. Водночас серед українців-вояків австро-угорської армії нуртувала думка готуватися до можливого силового сценарію. Задля цього було створено Український Генеральний Військовий Комісаріат, який 30 жовтня 1918 року очолив сотник Українських Січових Стрільців Дмитро Вітовський.
Разом з українцями проголосити державність на території Галичини готувалися поляки. Поки Відень ухилявся від відповіді, хто саме отримає владу, військові рішуче взяли відповідальність на себе. “Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львова, то завтра візьмуть його напевно поляки”, — заявив Вітовський на спільному засіданні представників УНРади та Військового Комісаріату 31 жовтня 1918 року. Його аргументи переконали всіх.
— Якою ціною далося українцям встановлення влади на західних землях?
— Удосвіта 1 листопада 1918 року 60 офіцерів і 1400 українських вояків фактично безкровно опанували Львів. Вони зайняли ратушу, намісництво, головну пошту, вокзал, банк, летовище. Над ратушею і намісництвом підняли синьо-жовтий прапор.
Упродовж кількох наступних днів у повітових центрах, як-от Станіслав, Коломия, Снятин, Жовква, селянські загони під керівництвом місцевих священників, адвокатів, учителів, військових і студентів здебільшого без опору роззброїли імперські підрозділи та встановили українську владу. Успіх Листопадового чину засвідчив високий рівень національної свідомості та суспільної організації західних українців.
— Наслідком Листопадового повстання стало створення Української держави, яка згодом дістала назву ЗУНР. У чому важливість цієї події?
— Уперше за кількасот років після зникнення Галицько-Волинської держави українці знову стали повноправними господарями власної землі. Тривале відмежування імперськими кордонами від братів над Дніпром не загасило палке прагнення західних українців до національного возз’єднання. Закономірним результатом стало проголошення Акта злуки 22 січня 1919 року на Софіївському майдані у Києві. Уперше Схід і Захід стали разом, хоча Соборну Україну очікувало ще чимало випробувань.
— Чому поляки пішли війною проти ЗУНР?
— Польське населення Галичини не погодилося з фактом встановлення української влади. Однак на тривалий опір спромоглося лише у Львові, де становило понад 50% мешканців. З погляду права, заколот поляків був внутрішньою справою ЗУНР. А українсько-польська війна 1918 — 1919 років розпочалася щойно 11 листопада 1918 року, коли на допомогу заколотникам вирушив загін польського регулярного війська.
— Як довго проіснувала ЗУНР?
— Уночі з 21 на 22 листопада 1918 року полякам вдалося опанувати Львів, однак розвинути успіх їм довго не вдавалося. Вигравши у складній дипломатичній боротьбі прихильність Антанти, 14 травня 1919 року Варшава розпочала масштабний наступ, до якого долучилася ще й Румунія. Та навіть за таких скрутних обставин Галицька армія знайшла в собі сили завдати ворогові удару у відповідь. Піднесення, яке огорнуло українське суспільство Галичини під час славетної Чортківської офензиви (наступальна операція Української галицької армії. — Авт.), справедливо порівнювали з Великоднем.
Нестача військового майна перешкодила збільшити лави західноукраїнського війська, якому, зрештою, довелося відступати під натиском численнішого й краще спорядженого ворога. 17 липня 1919 року фактично завершилися бойові дії українсько-польської війни. А політичне існування ЗУНР тривало до весни 1923 року, коли згасла остання надія на справедливість міжнародної спільноти.
