У липні 1949 року папа Пій ХІІ видав рішення про загрозу екскомуніки тим людям, які в Італії підтримуватимуть комуністичні ідеї.
Прихильники комунізму та їхні соратники і зараз можуть підлягати екскомуніці — позбавленню права участі у релігійному житті.
"Декрет Папи Пія ХІІ проти прихильників комунізму, виданий після Другої світової війни, слід розглядати у контексті того часу, — розповідає отець Петро Балог, директор Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського. — Папа Пій ХІІ досить добре розумів, що комуністи у світі не діють самостійно. Їх підтримує Радянський Союз. Йшлося навіть не стільки про комунізм, скільки про експансію, якою СРСР зайнявся після війни. У той час Католицька церква в СРСР була повністю знищена, представників духовенства арештували і в більшості випадків або розстріляли, або відправили в табори, майно було конфісковане, майже всі храми були закриті.
На ставлення папи Пія ХІІ до комуністів вплинуло, зокрема, знищення радянською владою Греко-католицьких церков у Західній Україні. Спочатку УГКЦ в 1946 році, а потім — Мукачівської єпархії в 1949 році.
Крім того, тодішній патріарх Московський Алєксій І закликав всіх католиків Радянського Союзу покинути Католицьку церкву, скинути "ватиканські пута" і повернутися до Церкви-матері, тобто до православ'я. Перспектива такого розвитку подій за умови приходу до влади комуністів і в Італії, якими безперечно керувала партія з СРСР, жахала Ватикан.
На ставлення папи Пія ХІІ до комуністів вплинуло, зокрема, знищення радянською владою Греко-католицьких церков у Західній Україні.
Коли в 1958 році СРСР прагнув налагодити дипломатичні відносини з Ватиканом, папа Пій ХІІ нічого не відповів на цю ініціативу. Лише наступник Пія ХІІ, папа Іоанн ХХІІІ, почав більш прихильно ставитися до СРСР, реалізуючи так звану "Ostpolitik" Ватикану".
— А якою була позиція православних щодо комуністів?
— Обраний 5 листопада 1917 року Патріарх Московський Тихон (Бєллавін) публічно піддав анафемі більшовиків та радянську владу у 1918 році, — розповідає архимандрит Кирило Говорун, український богослов, старший викладач Стокгольмської школи теології. — Було видане "Послання святійшого Патріарха Тихона про анафемування тих, що чинять беззаконня, гонителів віри та православної церкви". Йшлося про анафему представникам більшовицької влади та її прихильникам.
Пізніше й Російська православна церква закордоном (РПЦЗ) теж оголошувала анафему комуністичній владі.
— Чи ці анафеми дотепер чинні?
— Ні. Вони втратила актуальність. Адже були спрямовані не проти самої ідеології, а проти конкретного втілення цієї ідеології.
— Чи Церква виступала лише проти комунізму?
о. Петро:
— У 1930-х роках майбутній папа Пій ХІІ, який тоді був державним Секретарем Апостольської Столиці, протестував проти політики нацистів і видав 55 протестів проти політики Рейскомісаріату. Ці протести лягли в основу Енцикліки тодішнього папи Пія ХІ "Mit brennender Sorge" ("З великим занепокоєнням"), виданої 10 березня 1937 року. В ній Ватикан засудив нацизм і все, що з ним пов'язане, якщо йдеться про політику і злочини проти людства.
Протидія папи Пія ХІІ комунізмові, як і раніше нацизмові, це була протидія зазіханню на свободу віросповідання, злочинам проти громадян, експансіонізму СРСР у Європі і світі та встановлення там своїх режимів. Ці дії папи Пія ХІІ зрештою допомогли Італії уникнути "комуністичних обіймів". Пізніше, коли дії комуністів в Італії вже не загрожували державі, ставлення Католицької Церкви до цієї партії було суттєво пом'якшене.
Дізнайтеся також про дух Бандери у Почаївській лаврі. Що розповідають сенсаційні документи з історії монастиря?
