15 травня 1905 року в штаті Невада з’явилося місто, що стало символом американського способу життя. За два десятиліття невеличка залізнична станція Лас-Вегас посеред пустелі на Дикому Заході перетворилася на мекку шукачів гострих вражень.
“Містечко в пустельній місцевості, в якому раніше було 3 тисячі мешканців, що ліниво лежали на сонці, і єдиним зв’язком якого зі світом була залізнична колія, сьогодні наповнене бурхливим життям, яке тут ведуть десятки тисяч людей”, — писала у травні 1929 року австрійська газета Das Kleine Blatt.
До стрімкого розвитку міста спричинилося масштабне будівництво, що велося неподалік. У 1930-х роках на річці Колорадо в Чорному каньйоні споруджували 221-метрову бетонну греблю Hoover Dam. Вона мала виконувати декілька функцій: потужної електростанції, частини зрошувальної системи, а по самій греблі пролягла автомобільна дорога.
“Раптовим розвитком Лас-Вегас завдячує величезній зрошувальній системі, в яку було вкладено понад 100 мільйонів доларів і яка перетворила багато тисяч кілометрів раніше запустілої землі в квітучі райони. Населення вдвічі збільшилося лише за декілька тижнів”, — повідомляла тогочасна газета Vorarlberger Tagblatt.
Раптовим розвитком Лас-Вегас завдячує величезній зрошувальній системі, в яку було вкладено понад 100 мільйонів доларів.
На території будівництва греблі Гувера (її назвали на честь президента США, що опікувався проектом) були під забороною спиртні напої, азартні ігри та проституція. Тож тисячі працівників у пошуках пригод вирушали до розташованого за 40 кілометрів Лас-Вегаса. У місті з’явилися сотні будівельних майданчиків.
“Будинки виростають протягом ночі й носять такі горді назви, як “Ріц-готель”, “Карлтон-готель”, “Ельдорадо-салон”. Є великі кінотеатри, цілодобово працюють ігрові зали, на танцмайданчиках не проштовхнутися, алкоголь тече в ресторанах так, ніби ніхто не чув про “сухий закон”, а жінки в коротких шкіряних спідницях, які скачуть на мустангах та жують гумку, виглядають так само романтично, як будь-яка дівчина із золотого Заходу у ковбойському фільмі”, — писала про Лас-Вегас газета Vorarlberger Tagblatt.
Невада у той час мала славу штату свобод. Тут відбувалися блискавичні весілля, які вважалися у решті країни аморальними, і жорстокі бої за гроші. “Єдина умова одруження чи розлучення — це перебування на території штату протягом шести тижнів”, — писала у 1941 році газета Ilustrowany Kurjer Polski.
За даними преси, на той час місто приймало одночасно дев’ять тисяч азартних гравців. А вже через 20 років, коли відкрилися нові гральні заклади, кількість гостей збільшилася до 64 тисяч. Тепер про часи, коли містечко Лас-Вегас було скромною залізничною станцією, нагадує тільки назва одного з готелів-казино — Main Street Station. Сьогодні пасажирського залізничного руху через Лас-Вегас немає.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про драматичну долю Климентія Шептицького
