Постать українського філософа, просвітителя-гуманіста, вчителя, поета Григорія Сковороди оповита легендами. Кажуть, що Григорій Савич передчував дату своєї смерті й навіть на високому пагорбі викопав собі могилу. Чи так це? І що ще відомо про його життя?
— Григорій Сковорода народився у сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку (Полтавщина), — розповідає Ганна Ярміш, завідувачка науково-освітнього відділу Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди. — Його батько Сава був рядовим козаком, займався землеробством, торгував вишневим вином. Мати — Пелагея Шангирей, ймовірно, мала татарські корені.
З дитинства Григорій Сковорода гарно співав, а тому був першим співаком на крилосі в церковному хорі. У 12 років хлопець вступив до Києво-Могилянської академії, де вивчав, зокрема, латинську, грецьку, німецьку мови, риторику, поетику, богослів’я. У 19-ть Сковорода став співаком придворної капели в Санкт-Петербурзі. Крім співу, також удосконалював гру на музичних інструментах — грав на скрипці, лірі, флейті, гуслях і на органі. Але в Росії Сковорода довго не витримав і вирішив повернутися в Україну. Закінчивши курс філософії, Григорій вирушив у закордонну мандрівку в складі дипломатичної місії. Його оформили як півчого при православній церкві за кордоном. До речі, у місті Токай, що в Угорщині, на одній з церков досі зберігається меморіальна табличка, на якій написано, що тут співав Григорій Сковорода. Окрім Токаю, Сковорода бував у Відні, Венеції, Флоренції. Спілкувався з багатьма вченими, слухав лекції відомих професорів. Але де б він не бував, завжди повертався в Україну. Невдовзі йому запропонували викладацьку роботу.
— А де?
— Єпископ Никодим (Срібницький) запросив Григорія викладати поетику в Переяславському колегіумі. Григорій Савич підготував власний курс, щоправда, методика навчання не подобалася єпископу і його попросили повернутися до старих зразків. Але змінювати викладання Сковорода не хотів, тож після конфлікту звільнився.
Пізніше він був учителем сина дворянина Стефана Томари, а влітку 1759 року прийняв запрошення єпископа Йоасафа Миткевича викладати поетику в Харківському колегіумі. До речі, Григорій Сковорода мав власну систему оцінювання. Наприклад, учнів, які найкраще знали матеріал, він називав “зверок вострий”, “вельми вострий”, “вострий”.
— Але й у колегіумі не обійшлося без конфліктів. Чому?
— Сковороді неодноразово пропонували прийняти чернечий постриг, але він відмовлявся. Наприклад, на пропозицію владики Йоасафа Миткевича він відповів так: “Невже ви хочете, щоб і я примножив число фарисеїв?” Після звільнення з колегіуму Сковорода декілька років жив у селі Стариця. Але згодом знову прийняв пропозицію викладати в колегіумі, й познайомився там з учнем Михайлом Ковалинським, з яким у них одразу виник міцний духовний зв’язок.
У 1769 році Григорій Савич стає мандрівним філософом. Подорожував переважно Слобожанщиною. Найчастіше усамітнювався на пасіці, а зимувати міг, наприклад, у монастирях.
— Що відомо про його стиль життя та уподобання?
— За словами Михайла Ковалинського, під час перебування у Харкові Сковорода одягався пристойно, але просто. Харчувався рослинною та молочною їжею, яку споживав ввечері після заходу сонця. М’яса та риби не їв. Для сну виділяв не більше чотирьох годин на добу. Ставав до зорі, і коли дозволяла погода, завжди прогулювався. Він був веселий, бадьорий, легкий, стриманий, добродушний. Відвідував хворих, втішав печальних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав, вибирав і любив друзів за їхнє серце. Мав побожність без марновірства, вченість без зазнайства і поводження без лестощів. А ще Григорій Сковорода дуже цінував час і свободу. Всі знають вислів, написаний на його могилі: “Світ ловив мене, та не спіймав”. Але не всі розуміють його. Насправді він означає те, що філософ за життя залишився вірним своїй основній цінності — свободі.
— Більшість людей знають Григорія Сковороду як мандрівного філософа. Але це лише одна з його іпостасей. Чи не так?
— Сковорода був також богословом, поетом, байкарем, педагогом, співаком, музикантом. А ще — цілителем і знавцем медицини. У бібліотеці Харківського університету знайшли “Лечебник”, і багато хто вважає, що цей твір написав саме Григорій Савич.
— А як помер Сковорода?
— В останній період життя він проживав у селі Іванівка (нині Сковородинівка Харківської області) у домі поміщика Андрія Ковалівського (вітчима засновника Харківського університету Василя Каразіна. — Авт.). Григорій Савич не боявся смерті, бо вважав, що всі до неї йдуть. За легендою, він передчував дату смерті, тож на високому пагорбі викопав собі могилу, дно якої вистелив листям дуба із рідних Чорнух. Коли Андрій Ковалівський запитав, що він робить, той відповів: “Прийшов мій час, пора і на спочинок”. Однак також відомо, що тоді Сковорода був виснажений хворобами, а земля була дуже вологою від дощів, тож навряд чи він міг сам викопати собі могилу... Серце Григорія Савича перестало битися 9 листопада 1794 року.
