5 червня 1947 року в келії Унівського монастиря співробітники МДБ (міністерства державної безпеки) СРСР заарештували 78-річного Климентія Шептицького. Останні чотири роки життя колишній депутат і доктор права провів у “Владимирському централі”, відбуваючи покарання за звинуваченням у співпраці з ОУН та зв’язках із Ватиканом. Про драматичну долю Климентія Шептицького — читайте далі.
ІЗ ВЕЛЬМОЖ — У МОНАХИ
Ще 18-річним парубком Казимир (мирське ім’я) Шептицький вирішив наслідувати приклад старшого брата Романа, який під церковним іменем Андрей у 1900 році став митрополитом УГКЦ. Але спершу, на прохання матері, здобув освіту — після гімназії у Кракові навчався у Ягеллонському та Мюнхенському університетах, а завершив студії в Інституті політичних досліджень у Парижі зі званням доктора права.
Далі молодий граф став громадсько-політичним діячем, згодом депутатом австрійського парламенту. Та бажання стати на чернечий шлях не згасало.
У 1911 році преса АвстроУгорщини повідомила сенсаційну звістку: 43-літній граф Казимир Шептицький, високоосвічений польський вельможа, який донедавна був послом до Державної ради у Відні, зрікся всіх привілеїв та титулів і присвятив себе духовному служінню.
“Граф Казимир Шептицький написав родині у листі, що відмовляється від усіх почестей та їде до монастиря у Баварії, щоби прийняти духовний сан”, — писала тогочасна австрійська газета Das interessante Blatt.
Згодом Казимир перейшов із римо-католицького віросповідання у греко-католицьке, прийнявши чернечий постриг під іменем Климентій у монастирі Студійського уставу в Боснії.
Сенсаційне повідомлення у пресі про відхід колишнього депута- та парламенту графа Казимира Шептицького в монастир. Das interessante Blatt, 1912 рік.
Після 1918 року Климентій перебрався до Унівського монастиря на Львівщині. Був тут настоятелем, згодом — ігуменом Святоуспенської Унівської лаври. У 1944 році, після смерті митрополита Андрея, глава УГКЦ Йосип Сліпий іменував його архимандритом монахів Студитського уставу.
У роки нацистської окупації в Унівському монастирі видавали довідки про хрещення десяткам галицьких євреїв, рятуючи від концтаборів та смерті. Згодом за ці заслуги Климентія Шептицького було зараховано до Праведників світу.
АРЕШТ ШЕПТИЦЬКОГО
Після псевдособору та арешту єпископів УГКЦ у 1945 році о. Климентій став одним із провідників духовенства, який противився насильному єднанню з Російською православною церквою. На той час він був також таємним екзархом Російської греко-католицької церкви.
5 червня 1947 року Шептицького звинуватили у зв’язках із підпіллям ОУН, які він буцімто підтримував за посередництва Ватикану. Його арештували у власній келії.
Доказом для слідства стали перехоплені листи, в яких архимандрит описував папському престолу гірке становище Греко-католицької церкви та ситуацію на Західній Україні під час радянської окупації.
“На початку 1990-х років я працював із матеріалами кримінальної справи, яку було порушено органами МДБ проти Климентія Шептицького, зокрема, бачив листи, які стали основою “доказової бази” на судовому процесі. Оригінали були написані французькою мовою, у справі був тільки російський переклад. Стиль і форма викладу листів вказували, що їхній автор був великим інтелектуалом та добрим аналітиком, вони разюче контрастували з текстом допитів Шептицького, які, очевидно, слідчий цензурував, простими словами переказуючи зміст сказаного та вибираючи те, що потрібно для звинувачення”, — розповідав “Експресу” колишній керівник пресслужби УСБУ у Львівській області Ігор Паращак.
За словами дослідника, радянській владі потрібно було довести зв’язки та співпрацю Климентія Шептицького з підпіллям ОУН-УПА, щоб в очах світової громадськості судовий процес над духівником не перетворився на розправу за релігійні переконання. Для цього провели низку провокацій: органи МДБ надсилали до монастиря як повстанців своїх агентів, документуючи кожен факт допомоги — харчі, дрібні гроші тощо.
21 січня 1948 року радянський режим виніс вирок 79-річному на той час священникові — вісім років позбавлення волі. Половину терміну отець Климентій провів у “Владимирському централі” — російській в’язниці для особливо небезпечних злочинців. Про його перебування у тюрмі залишилось дуже мало історично підтверджених фактів.
Смерть архимандрита Шептицького настала 1 травня 1951 року о 21.00 у тюремній лікарні. Відповідно до медичного акта, долученого пізніше до кримінальної справи, він перебував на стаціонарному лікуванні під лікарським наглядом від 10 травня 1948 року з діагнозом: загальний артеріосклероз, гіпертонія, декомпенсована вада серця, стареча немічність. В’язня поховали десь під стіною тюрми, але де саме могила блаженного Климентія — досі невідомо. 27 червня 2001 року під час візиту Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну Климентія Шептицького було беатифіковано як священномученика.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як визволяли з кріпацтва Тараса Шевченка
