Наукова лабораторія, яку американський винахідник-самоук Томас Едісон заснував у 1876 році в містечку Менло-Парк за 38 кілометрів від Нью-Йорка, стала місцем паломництва для багатьох, хто цікавився тогочасною наукою, зокрема — можливостями електрики, впровадженням якої в різних галузях він займався.
Едісон був надзвичайно медійною персоною, тож практично кожен охочий мав можливість стежити за усіма новинками, які вигадував "чарівник з Менло-парку", як називала його тогочасна преса.
"За годину їзди від Нью-Йорка у штаті Нью-Джерсі розташований Менло-Парк — ні місто, ні село, яке прославилося завдяки десятку дерев’яних будиночків. Це колиска фонографа, будинок і робоче місце Томаса А. Едісона, наймолодшого Колумба науки”, — писала в липні 1878 року газета Teplitz-Schönauer Anzeiger.
На той час Едісону виповнився 31 рік, він був власником 157 патентів, один з яких — на винахід так званого "двостороннього телеграфу" — приніс йому такі прибутки, які дозволили повністю зосередитися на винахідництві.
"Едісон живе у довгій двоповерховій будівлі із білими дерев'яними стінами. На першому поверсі погляду відкривається просторий вестибюль, кабінет, а за ним — музей мініатюр, скляні шафи якого заставлені моделями винаходів Едісона, на протилежному кінці — цех машин. Тут за допомогою пари, стамески, свердла та молотка втілюється геній винахідника в металеву реальність.
На другому поверсі — неосяжний зал, на полицях якого розміщені тисячі пляшок і склянок, наповнених різнокольоровими, рідкими і твердими хімічними речовинами, а над численними столами та лавками — мальовничий хаос інструментів різних видів, електричні батареї, мікроскопи, телефони, телеграфні апарати", — так описували газетярі лабораторію Едісона.
Працівники фабрики винаходів Едісона розповідали тогочасним журналістам про неймовірну працездатність свого директора. Він витрачав на роботу 18 годин на добу, бувало їв і спав за робочим столом. А найпродуктивнішими для винахідника були години перед світанком.
На нові винаходи Едісон не шкодував ні часу, ні зусиль, ні фінансових ресурсів. Газети писали, що на всі свої експерименти він витратив мільйони доларів. Одним із найбільш затратних був пошук особливого тугоплавкого матеріалу для нитки розжарювання, яку використовували у перших електричних лампочках.
"Едісон нарешті виявив, що обвуглені бамбукові волокна підходять найкраще (для нитки розжарювання, — Авт.). Перша така лампа горіла безперервно 45 годин. Щоб покращити світильник, Едісон розпочав пошуки особливого виду бамбуку. Сотні людей шукали різновиди цієї рослини в тропіках. Полювання на бамбук коштувало сотень тисяч доларів, багато хто загинув у джунглях, але Едісон нарешті зрозумів, що йому потрібно: електричну лампочку було винайдено в ідеальному вигляді", — писала про цей випадок віденська газета Neue Illustrirte Zeitung.
Томас Едісон також намагався використовувати електроенергію для розвитку транспорту. У 1880–1882 роках він спорудив в Менло-Парку електрифіковану ділянку залізниці, якою електровоз міг тягнути 6-8 навантажених платформ. Однак вона виконувала радше функцію атракціону. А ще винахідник влаштував незабутнє видовище у 1892 році під час святкування 400-річчя відкриття Америки, здивувавши публіку феєричним електромобілем, який був ілюмінований сотнями електричних лампочок.
Та найбільш унікальним винаходом Едісона був фонограф — прообраз усієї сучасної звукозаписувальної техніки. У грудні 1877 року цей апарат, на матеріали для якого винахідник витратив всього 18 доларів, вперше в історії відтворив людський голос — промовлену Едісоном фразу з дитячого віршика “Мері мала маленьку овечку”. Цю подію згодом описували газети за спогадами Дж. Брайана, який опублікував мемуари про життя і роботу винахідника.
"Модель виглядала досить дивно. Крюст (партнер Едісона в експерименті Джон Крюст, — Авт.) був впевнений, що нічого не вдасться. Едісон поклав навколо барабана тонкий аркуш воскового паперу і почав повертати кривошип, голосно промовляючи у мундштук рядок із дитячого віршика "Мері мала маленьку овечку". Коли Едісон ще раз протягнув листок паперу під голкою, машина кволо почала переказувати початок віршика про Мері та її овечку. "О, Небо!" — вигукнув Джон Крюст. Весь персонал зібрався навколо цього чудового циліндра, з якого лунав голос", — писала газета Grazer Tagblatt.
Свої відчуття в той момент Едісон згодом охарактеризував фразою: "Я ніколи не був таким здивований у своєму житті... Мене завжди лякало те, що працює вперше".
Перспективи використання фонографа вражали уяву сучасників. Газети, зокрема, часто цитували авторитетного американського ученого доктора Вільяма Ченнінга, який передбачав у майбутньому існування сховищ звукопровідних аркушів, на яких зберігатимуться лекції великих ораторів та виступи знаменитих співаків так само, як зберігають фотографії та книги.
"Через десяток років багато чудових співаків робитимуть записи на фонографі, можливість розмножувати ці циліндри приведе до того, що на кожній вулиці можна буде почути голоси кращих співаків світу. Не буде нічого складного в тому, щоб послухати у записі, як шумить море, гуркоче Ніагара, звучать голоси тварин та навіть перекати грому",— цитувала науковця газета Neue Illustrirte Zeitung.
Найбільше сучасників Едісона дивувало те, що винахідник фонографа з дитячих років страждав від вади слуху і фактично був напівглухим. Саме ця хвороба стала причиною того, що Томасу довелося покинути навчання в школі і займатися домашньою самоосвітою.
Проте саме відсутність шкільної освіти Томас Едісон, на рахунку якого загалом 1093 патенти, називав своєю перевагою, яка дозволила йому стати винахідником.
Пропонуємо також вашій увазі текст Підйом о шостій ранку і келих елю за обідом: про стиль життя Джона Рокфеллера.